ПОЗБУТИСЯ СВОГО МИНУЛОГО: ВІД НАЦІОНАЛІСТА ДО БІЛЬШОВИКА
Борис Антоненко-Давидович. Смерть.

ПОЗБУТИСЯ СВОГО МИНУЛОГО: ВІД НАЦІОНАЛІСТА ДО БІЛЬШОВИКА

Борис Антоненко-Давидович. Смерть.

За епіграф до своєї повісті письменник взяв слова з вірша Василя Еллана:

За життя розплата тільки кров’ю,

Тільки смертю переможеш смерть.

Це розповідь про українського націоналіста, який став більшовиком. Не комуністом, а більшовиком. Відчуйте різницю слів.

Втім, ми не знаємо, коли і чому Кость Горобенко став націоналістом. Можливо, просто тому, що жив в українському середовищі, де не було ворогів, і ніхто не заважав йому сповідувати націоналістичні ідеї.

Ми застаємо його на службі в більшовиків. За ним тягнеться шлейф минулого. Горобенкові здається, що всі бачать у ньому скритого ворога, який причаївся. Ніхто не вірить, що він може позбутися свого українства.

Але Горобенко позбувається. Спочатку він радіє, що нема коханої дівчини і батьків, які б заважали йому стати твердим більшовиком, відданим справі Комуністичної партії. Горобенко вбиває в собі все українське, прилаштовуючись до росіян і тих українців, які не мали націоналістичного минулого. Більше того, він не допомагає колишнім своїм друзям, які свого часу ризикували життям, щоб врятувати його. Навпаки, у своїх антиукраїнських настроях він іде далі тих, кого ще недавно вважав ворогами.

Якби ж то справа була лише в кар’єризмі Костя Горобенка. Мабуть, щось подібне він відчував на початках своєї діяльності, коли перейшов до більшовиків. Але поволі ним заволоділа комуністична ідея. Кость Горобенко розуміє, що кар’єри йому не зробити, а ось стати в один ряд з більшовиками, які би визнали його своїм, він може.

Кость Горобенко виявляє ініціативу і бере участь у вилученні предметів міщанського побуту. Піаніно відбирають у сім’ї, в якій дівчина має неабиякі здібності й готується до вступу в консерваторію. Часто ці реквізиції носять безглуздий характер. Так, книжки скидають у старій клуні, замикають її, і вони гниють там. Вилучений мікроскоп, який був єдиною втіхою старого науковця, Горобенко викидає в річку.

Це був лише один із етапів, пройдених колишнім націоналістом. Сам Горобенко відчуває, що для того, щоби стати більшовиком, цього замало. Він визріває до необхідності зрівнятися з більшовиками. Пролити кров тих, хто опирається Радянській владі, – ось заповітна мрія Костя Горобенка.

Морально він уже готовий до цього. Коли трапляється нагода, добровільно записується в червоноармійський загін, який має знищити банду. Тоді хлопцям з лісу вдалося втекти, але Горобенко не марнує іншої нагоди – бере участь у розстрілі куркулів. І коли не вистачило патронів, гвинтівкою трощить череп одному з них.

Так колишній націоналіст став більшовиком. Борис Антоненко-Давидович показує еволюцію переродження. На думку письменника, головним у цьому є не обставини, які ламають людину, а все-таки внутрішні переконання головного героя, який прагне позбутися свого минулого.

Анатолій ВЛАСЮК

4 жовтня 2018 року