Посміхнись, адже у тобі стільки життя!
Не питай,
чому інші не розуміють чи дбають лише про себе – на якомусь етапі тобі теж притаманне отаке от прагнення гарантії.. для себе.
Забудь, що хтось образив – сила у прощенні.
У тебе, мабуть, таки буде ЗАВТРА. І воно буде кардинально ІНШИМ. Якщо Ти дозволиш. Воно може бути твоїм у думці, слові, дії… Просто ризикни і спробуй відкинути усі голоси, які звучать десь там, навколо і часто аж надто голосно!
…але сьогодні чомусь стільки суму на твоїй душі. В твоїх очах… Чому?
Вкорте відчуваєш, як хапаєшся за якусь примарну дійсність, вкотре не приймаєш себе? Нехай…
Вкотре не можеш збагнути суть? Хоча, може, її немає у повному визначенні.
У кожного своя суть, оперта на свою основу.
Сльози… Їх теж у тобі багато? Тоді плач! Плач, якщо плаче душа, плач, якщо цього так прагне нутро! У цьому теж є своя причина…
Сум? Нехай! Він прагне таки знайти ТЕБЕ, такого важливого і справжнього для життя.
Сьогодні може бути саме той день, щоб ДОМОВИТИСЯ… із собою.
ПОЧУТИ себе. ЗАБУТИ про імперативи, категорії, визначення, правила.
Сьогодні можна СУМНІВАТИСЯ - це завжди доволі корисно…
Лише не в собі як помилці, лише не в цінностях як основі всього…
Та ні, чесно кажучи, і в цих ІСТИНАХ можна сумніватися – питання лише, як?
Безліч питань. Безліч ріщень та потреб у рішенні - і одна людина в цьому вимірі…
Чи відчуваєш свій космос?
Ні-ні, не лякайся, поринь у нього… але не так, не із цим всім важким багажем, а з любов’ю… з легким відчуттям любові – це рятує.
А ще… посміхнись, адже у тобі насправді стільки життя!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
