ПОЛКОВНИК СЕРГІЙ РУДЮК: ДО ПИТАННЯ ПЛАНУ ВИЗВОЛЕННЯ ДОНБАСУ

23 червня 2021 року в Києві Інститут Національного Розвитку (ІНР) презентував “План дій з деокупації та реінтеграції окупованих територій України”.

Під час заходу були презентовані основні складові Плану:

— військова складова підготовки до деокупації та реінтеграції (Сергій Кривонос, Генерал-майор Збройних Сил України в запасі);

— сценарії деокупації та реінтеграції окупованих територій (Андрій Білецький, Лідер Національного Корпусу, засновник полку “Азов”);

— гуманітарна складова підготовки до деокупації та реінтеграції (Микола Кравченко, Директор Інституту Національного Розвитку);

— економічне підґрунтя деокупаційних те реінтеграційних процесів (Олександр Чупринюк, керівник відділу економічних досліджень ІНР);

— дипломатичний чинник у процесі деокупації та реінтеграції (Максим Жорін, керівник Центрального Штабу Національного Корпусу, 3-й командир полку “Азов”).
 

Чупринюк, Жорін, Білецький, Кривонос, Кравченко

Вже сам факт створення й презентації “Плану дій з деокупації та реінтеграції окупованих територій України” є свідченням високої громадянської мужності його авторів. На фоні нікчемних потуг зовнішніх і внутрішніх “миротворців” (коштом українського народу, української крові, звісно) їх вчинок вартий найвищої похвали. Презентований ними План вийшов цікавий і вартий найприскіпливішої уваги. Адже йдеться про майбутнє нашої держави і країни. Засадничі помилки, такі часті в дальшому і ближчому нашому минулому тут неприпустимі. А головною причиною минулих помилок був розрив творчих, господарських і бойових зв'язків поколінь українського народу. Над цим наполегливо “трудилися” спецслужби іноземних окупантів всіх мастей. Роблять вони це і нині, представляючи у світовому інформаційному просторі пасіонарну українську молодь “фашистами”, “нациками”, а представників старших поколінь українського народу - “комуністами”, “ретроградами”, “відсталими” тощо. Бо знають, що поєднання запалу й сили молоді з досвідом і мудрістю старших завжди давало в Україні чудовий результат. І дасть нині.

Тому надзвичайно важливим є п. 1.2. Гуманітарної складової Плану дій з деокупації та реінтеграції окупованих територій (далі - План), а саме Контрпропаганда та проукраїнська інформаційна активність, зокрема підпункт:

- контрпропаганда та викриття інформаційних диверсій РФ в країнах Європи та Північної Америки (шляхом швидкого реагування на поширення чергових фейків та здійснення альтернативного російському висвітлення подій) для формування у населення західних країн образу кремлівського режиму як агресора і загрози миру.

Також План місить надзвичайно важливий пункт 3.8. Територіальна оборона:

- оновлення територіальної оборони як системи кризового управління для посилення тилу в разі загострення бойових дій під час здійснення деокупації.

- забезпечення пріоритетності розвитку ТрО в прикордонних з РФ й окупованими її військами територіями (АР Крим, ОРДЛО, Придністров'я) та Республікою Білорусь.

- розгортання системи підготовки цивільного населення до загроз воєнного характеру з боку держави-агресора та гібридних загроз.

Нам відомо, що, згідно Ст. 17 Конституції України, захист територіальної цілісності України покладається на Збройні Сили України (ЗСУ). Зрозуміло, що в час війни вони будуть це робити у взаємодії зі всіма, передбаченими Основним Законом, військовими формуваннями й правоохоронними органами. Бо в нинішніх війнах поняття “фронт” і “тил” досить умовні. Бойові дії ведуться, як правило, на всю глибину території противника. Якщо засоби дозволяють. Але чи нинішня організаційно-штатна структура ЗСУ придатна для здійснення ними їх конституційного обов'язку? Ні! Адже вона, з порушенням Конституції України, незаконно “перепрофільована” в часи, коли всі в Україні та і в Європі свято вірили, що “війни ніколи вже не буде”. Тобто нинішня оргштатна структура ЗСУ фактично “заточена” під “миротворчі” операції на заморських ТВД (Ірак, Ліван, Конго тощо) й не більше. Тому, на думку генерал-лейтенанта О.Лавренюка, першою надзвичайно важливою проблемою ЗСУ в час чергової російсько-української війни, є проблема відсутності належної організаційно-штатної структури Сухопутних військ Збройних Сил України та спеціальних військ, які беруть участь у боях. “Чи є у нас хоч один повноцінний механізований полк? Це полк чисельністю 2 тис. 300 – 2 тис. 500 осіб. Ні! Чи є у нас механізована бригада чисельністю 5 тис. 500 – 7 тис. чоловік? Ні! Є декілька військових частин чисельністю до 2 тис. чоловік, які чомусь називають «бригадами». Насправді ці «бригади» є погано укомплектованими і слабо підготовленими мотострілецькими полками, нездатними домогтися стратегічного успіху в наступальній операції”. (Стаття “Дорога до миру в Україні пролягає через державний кордон”).

А що говорити про цивільну інфраструктуру країни? Чи вона готова до війни? Війна ж триває сьомий рік....

Тому свого часу генерал-лейтенант О.Лавренюк, з тривогою спостерігаючи за т.зв. “реформуванням” ЗСУ, наголошував на необхідності збереження військових округів: “Спробую обґрунтувати, чому для безпеки України потрібні саме три військові округи. 

По-перше, коли в нас на західних кордонах виникла б біда, то повинні розгорнутися (наприклад, в румунському напряму) Західна і Приморська округи, Коли доведеться тримати оборону на півдні, а це 1200 кілометрів, то розгорнуться Центральна та Приморська округи. А коли б нам загрожувала небезпека на сході чи півночі, то ми розгорнемо Приморську і Центральну. Тобто в кожному випадку в нас дві округи буде на першій лінії, і одна в резерві.

По-друге. Якщо ми збережемо округи, то тим самим підтримаємо військову науку, бо вона тоді вивчатиме стратегію, оперативне мистецтво, а коли ми округи "поріжемо", то опустимося лише до вивчення тактики і зачатків оперативного мистецтва, бо корпуси — це оперативно-тактична одиниця.

Якщо в Україні будуть три військові округи, то й працюватиме військово-промисловий комплекс, щоб мати армію, оснащену на критичних технологіях. Та якщо ми армію зведемо до княжих дружин, котрі житимуть за рахунок областей — п'ять корпусів на 25 областей, — то ми повертаємося в XVI століття. Звідси — наслідки. Уявіть собі, що коли вийде на захист чи заходу, чи сходу п'ять дружин-корпусів і не буде керівництва стратегічного рівня, то як це оцінити? Я прослужив у Збройних Силах 35 років і вже давно маю звання генерала, а тепер собі думаю, що краще б я не дожив до цього часу і не бачив тієї ганьби, до якої докотилися українські воєначальники, виконуючи чужоземні замовлення. (Стаття “Яка армія нам потрібна. Хто і чому її розвалює?" // Журнал "Вісті Комбатанта", №3, - Лондон, 1996). Ця стаття писалася, коли ЗСУ, “ламаючи через коліно” (адже “війни ніколи не буде... нам потрібна невелика, мобільна, дешева армія...) переводили на “корпусну” структуру. А нині й згаданих генералом п'яти корпусів давно немає. Знищені. Тобто, ситуація стала ще гіршою. Але при чому тут питання територіальної оборони? А при тому, що, згідно Положення про військовий округ, одним із його завдань є організація і ведення територіальної оборони в межах військового округу. Командувач округу має всі важелі впливу на цивільний сектор для його мобілізації на виконання визначених завдань і в мирний і воєнний час.

Але які важелі впливу на цивільні структури мають, скажімо, колишні “воєнкоми”, а нинішні керівники т.зв. “територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки”? Це запитання неодноразово ставив вищому військово-політичному керівництву генерал-майор С.Кривонос і, не діждавшись відповіді, сам пояснював ситуацію. А вона є загрозливою. Як кажуть, і на суші, і на морі. Тому важливим є положення пункту 3.5. Основні концепти використання ЗСУ відповідно до плану дій:

- нарощення потужності ВМС України для забезпечення стримування агресії Чорноморського флоту РФ в Чорному морі та оборони українських морських кордонів і територіальних вод.

Як стверджують фахівці, складовими частинами програми побудови європейської поетапної адаптивної європейської системи протиракетної оборони є наземні бази Aegis (Іджіс) в Румунії і Польщі разом із чотирма есмінцями ПРО ВМС США, розміщеними на постійні основі в Іспанії. Ці есмінці типу Arleigh Burke ("Арлі Бьорк") є морською складовою системи. Вони неодноразово заходили для патрулювання також і в акваторію Чорного моря.

Можливо, варто ініціювати включення ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011, колишня назва «Україна», до програми побудови європейської системи ПРО, а саме до її морської складової. Після розконсервації і відповідної модернізації, звісно. За гроші ЄС. Але силами оборонних підприємств України. Тоді й не треба буде НАТО посилати у Чорне море перелічені есмінці. Крейсер виконає їх роботу. За однієї умови: він буде під прапором України у складі ВМС ЗСУ.

Оце й буде дійсно гідне представництво України в оборонних структурах НАТО. Чи хтось вперто бажає доручити цю місію катерам типу “Айленд”? То вже краще козацькій чайці “Пресвята Покрова”! Калібр її артилерії більший.

Також спонукає до роздумів один із підпунктів ст. 3.6. Кадрове оновлення ЗСУ, НГУ та СБУ, а саме:

- впровадження сучасної системи рекрутінгу в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ведення агітаційної роботи з упором на висвітлення військової служби, як обраного життєвого шляху, а не тимчасового джерела високого грошового забезпечення).

Схоже, що ідея найманої (“професійної”) армії, підкинута нам із-зовні нашими “доброзичливцями” часів Будапештського меморандуму виявилася живучою. Хоч генерал-лейтенант О.Лавренюк, виходячи зі своєї освіти стратегічного рівня і бойового досвіду зазначав: “Нинішні міністр оборони і начальник Генерального штабу хочуть обійтись малим призивом і контрактниками. Це провал звільнення Донбасу. Військо, укомплектоване тільки контрактниками, перемоги нам не здобуде”. А якщо вже хтось із “професійних політиків” - власників дорогих заморських вілл та розкішних яхт прагне зекономити на обороні України, то генерал пропонує варіант: “Ми не повинні вести мову тільки про Збройні Сили України. Це помилка. Слід говорити про військову організацію нашої держави, в яку входять і Прикордонні війська, і Служба безпеки, і Національна гвардія... Лише баланс цих сил зробить їх ненакладними для держави. Не потрібно нам 640 тисяч осіб в міліції, бо це нагадує поліційну державу, нам не потрібні 147 тюрем і таборів. Це також — проблема оборони держави.

Нам потрібна армія — 450 тисяч військовослужбовців, з них — 90 тисяч офіцерів, 10 тисяч — прапорщиків, щороку — 100 тисяч призовників, щоб за 10 років підготувати до захисту Вітчизни 1,5 мільйона чоловічого населення. Ніхто наразі не знає, коли і де доведеться воювати...” Це було сказано у 1996 році. Як “у воду дивився” сивочолий генерал....

Що ж до реформування Служби Безпеки України, якої так наполегливо вимагають деякі наші “партнери”, то з цього приводу свого часу цікаво висловився перший голова СБУ незалежної України генерал армії України Євген Марчук: "У кого в Європі є досвід війни, отриманий нещодавно? Ні у кого. А у нас є колосальний досвід, якого немає ні у кого в Європі", – переконаний Марчук.

У зв'язку з цим Марчук зазначив, що існують рекомендації щодо реформування Служби безпеки України.

"Але що це за рекомендації? Правильно, рекомендації на основі спокійної, наприклад, Швейцарії. Тобто рекомендації щодо реформування СБУ, виходячи з європейської спокійної ситуації", – підкреслив він.

На думку екс-глави СБУ, говорити про реформування спецслужб можна буде, "коли закінчиться війна і буде мирна ситуація вже років 10-15, тоді про це говорити можна, досліджувати і реалізовувати". (Стаття: “Марчук – за обмін досвідом з НАТО, але проти термінової реформи СБУ”. Ел.ресурс “Українська правда”, 19 липня 2016,

https://www.pravda.com.ua/news/2016/07/19/7115271/index.amp

Це слова старого, освіченого, досвідченого професіонала. Але хто йому опонує в Україні? Мабуть, “реформині” з Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки? Так... Пусти козу в капусту....

Важливою складовою Плану є розділ “Економічна складова плану дій з деокупації та реінтеграції окупованих територій”. Справді, підняте питання надзвичайно актуальне. Війна рано, чи пізно закінчиться і треба буде налагоджувати мирне життя. Але як це зробити? Із цього приводу генерал О.Лавренюк написав: “Ми маємо шахтарям і трактористам Донбасу запропонувати мир і роботу, зарплати і пенсії, ремонт житла, мостів, доріг, шкіл і лікарень. Нашими союзниками мають бути директори шахт, заводів, комбінатів, але насамперед звичайні українські люди” І далі: “Як розпочати індустріалізацію держави, як розвивати сільське господарство, як відродити село — колиску української державності, де взяти гроші для вирішення цих проблем і оборону держави, я написав у статті, яка зараз є в Адміністрації Президента України (П.Порошенка — ред.), а виписка з неї в Президента”.

Не оминув генерал О.Лавренюк і дипломатичної складової нинішньої українсько-російської війни. “Що нам радять робити шановані в Україні й за кордоном люди?

1. Віце-президент США Байден свого часу сказав: «Але ви знайте, що ніхто не може виконати вашу роботу за вас». Він говорив про звільнення Донбасу.

2. Радник президента США з питань нацбезпеки Болтон сказав так: «Розміщення миротворців – це не в інтересах України, а в інтересах Росії заморозити конфлікт. Навіщо це Україні?»

3. Канцлер Німеччини Меркель під час одного із своїх приїздів до України сказала: «Оволодійте обстановкою і вирішуйте завдання, які стоять перед вами». Це про звільнення Донбасу.

Тільки солдати й офіцери нашої армії, а не миротворці, вирішать проблему встановлення миру на Донбасі. До нього веде єдиний шлях – шлях до державного кордону України”.

Безсумнівно, такої думки дотримуються й автори та прихильники “Плану дій з деокупації та реінтеграції окупованих територій України”. Бо вони — патріоти і воїни. Однак на шляху українських воїнів до державного кордону України є одна перешкода. Ні! Це не російська армія. Її до уваги взагалі можна не брати. За умови єдності українських патріотичних сил, єдності всіх поколінь українського народу в справі оборони і дійсної розбудови Української Держави!

Ми повинні виступити проти історичного ворога монолітною крицевою фалангою гастатів, принципів і тріаріїв. Тільки поєднанням молодої сили із досвідом і стратегічним мисленням старших здобудемо перемогу! І хай це станеться!