ПОХОДЖЕННЯ ПОЛОВЦІВ

Навіть у християнських літописах пишеться, що половці були білим народом (ця правда тоді збереглася тому, що то був натяк на потрібність християнізації "дикунів", мовляв, християнізувати - і будемо одним народом, без сутичок). 
А за звичаєм (як досі є на тих землях) білий народ (нащадки сарматів) становить ядро і його іменами звуться інші народи, що живуть у цій державі. Це стосується і тодішньої так званої Хазарії, яка об'єднувала різні народи.
Тож, тюрські народи мали за честь теж називатися іменем нащадків сарматів - половцями (а замінником ще й стало слово "комани", яким би не було походження цього слова). Значить, могли бути і татарські племена, які у деяких обставинах називали себе половцями.
Так само, з розпадом отруєної релігійною спецоперацією Східної Козарії (Хазарії), один із тюрських народів мав за честь лишити собі ім'я "казаки" (кхазакхи, казахи), і їм було байдуже, що в їхній тюрській мові словосполучення каз + ах = білий гусак.  ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА «КОЗАК»

Вичитка стосовно половецької мови: "Половецька мова найповніше відображена у рукописній збірці XIII—XIV ст. «Alfabetum Persicum, Comanicum et Latinum Anonymi scriptum Anno 1303. Die 11 Julii», відоміший під назвою «Codex Cumanicus»."
Але ж навіть тут - слово "Comanicum", стосовно теренів держави, (команікум одразу перекрутили, плутаючи сліди, на куманікус) вжито один раз, у заголовку, а далі, для уникнення плутанини, уточнено, стосовно подальшого письма: "це татарська мова" і далі йдеться про тюрську мову, а не половецьку.

Уже з таких очевидних "дрібниць" видно рівень і "порядність" офіціозу (у засадових питаннях виживання українського народу), коли він на ровному місці перекручує і, не моргнувши оком, твердить що половецька мова - татарська там, де навмисно уточнено, що це різні мови.
Цей "кодекс" був писаний для поширення християнства у XIII—XIV ст, після розпаду Хазарії, і очевидно, що татарська була мовою міжнародного спілкування тюрських племен у степах Команії (Хазарії). Тому татарську мову обрано мовою для місіонерів Команії (степів XIII—XIV ст, що лишилися після Хазарії). Тому цей "кодекс" не спростовує, а підтверджує, що половці пів тисячі років до того (коли степова половина  Сарматії стала Козарією) були сарматами-українцями і розмовляли руською мовою, а не татарською.

Ще раз. Було б дивно читати: "Словник мови команської держави. Далі - команська мова." Тут уточнення "Далі - команська мова" зайве. І не дивно, коли держава багатонародна і тоді: "Словник для теренів команської держави. Далі - татарська мова" якраз означає, що команська мова - не татарська. Це як "Словник місіонера в українській державі. Далі - російська мова".

Вичитка: "… Так і стародавній хоробрий козацький народ, що раніше називався козарським ..." 

Це – слова гетьмана козацького Пилипа Орлика про українських козаків з його праці: «Правовий уклад та конституція». (Пилип Орлик: «Конституція, маніфест та літературна спадщина» Київ., МАУП, 2006."
Якщо сам Пилип Орлик стверджує, що хазари це козаки, то з якої причини вони мали бути татаромовними? Коли навіть у «Codex Cumanicus» уточнено, що він представляє татарську, а не мову Команії (це друга гназва Хозарії).
Чи бачить офіційна наука слов'янство у слові "половець" (ще й Біла Вежа)? Це світогляд народу, який ледве виживає через тисячолітнє насадження меншовартості.
Очевидно, половець - поле, степовик з Дикого Поля. Це козацький прошарок населення Козарії. У казках про степовиків, з якими билися кияни-християни, була богатирка Поляниця, чим не сарматка-половчанка? А на крайній, химерний, випадок, це - половина (степова половина Сарматії, що відокремилася від західної, подніпровської половини).
Причина, з якої половці почали нападати на братню Київську Русь після розпаду Хазарії, цілком зрозуміла - інакше і не могло бути. Бо самі вони трималися святої рідної відичної віри, а кияни, бачучи руйнівні плоди релігійної спецоперації у Степовій Козарії, піддалися такій самій операції і стали кріпаками, без роду і племені, з іноземними іменами та богами. Руїна досі.  
Всім відомі чисельні шлюби між руськими та половецькими родами. Бо це був один народ і одна мова, один звичай, тільки половці вели степове життя через те, що обіймали степи.

Тож, родовід половців той самий, що і в українців - козари, сармати, скіфи, орійці, трипільці. Тому половецькі кам'яні баби стояли від українських до індійських земель, це скіфські землі. Вони теж носили чуби, вишиванки і у середні віки відродили закріпаченим братам українцям козацтво та характерництво. Характерники мали знання із прадавньої відичної віри.

Цим даним немає жодних наукових достовірних спростувань.

Стосовно вкрай дивної відсутності пам'яток скіфо-сарматської мови - не дивною є сліпота того, що навіть абетку кирилицю місіонери "створили" (у українську абетку, ї, дз, г, ґ, додали кілька зайвих грецьких буков) лише для того, щоб одразу відрізняти дохристиянські святі письмена і спалювати їх разом з власниками. І тому що нові християнські книги не витримували ніякого порівняння зі святим віданням, то і саму Біблію дозволили показувати народові аж після "святої інквізиції", коли вже про сарматів й згадки не лишилося. І лише спираючись на сліпоту, знищення пам'яток та (переплетені одне з одним) нескінченні нісенітниці, постає сучасна офіційна історична наука.

Лише нещодавно просочилися давно відомі науці дані про те, що Русь розмовляла українською мовою (наприклад Х-ХІ ст., "і ворогів трясцею оточи", "мати і дитя бігли геть"), то що говорити про половців та козар і про гоніння на чесних науковців. Потрібен час і натхнення.

ЩЕ. Осередок половецького кочів'я називається половецькою вежею /половєцкая вєжа/. Тож, відома всім Біла Вежа - це одночасно половецька і українська назва на землях спадкової сарматської Козарії.
У ХІІ ст. вони обіймали землі від Сіверського Донця до Одеси та від морів до Кропивницького. Тож, ці землі були завжди українськими, а тюрки рухалися із Сибіру і у ХІІ ст. вже відтіснили половців від Хвалинського моря (від прикаспійських земель).
Ті вкраплення поселень з татарськими назвами, очевидно, є поселеннями віськовополонених татар (Кагарлик) або інших народів (Полонія). За руським звичаєм, не було рабства і бранців закріпачували лише на 7 років (платити данину та вчитися жити руським звичаєм). Опісля вони отримували волю і могли йти додому, але зоставалися вільно жити духовним людяним звичаєм, поглиналися Руссю.

ЩЕ. Кримські татари досі називають українців хазахами, це перекручене козак-хазар.

Стосовно натхнення: UaModna:ВЕСЕЛКА НАСТРОЇВ (співоча)

UaModna:НОВЕ ВІДКРИТТЯ: ПОХОДЖЕННЯ назви "УКРАЇНА"