Походження назви Україна

"Qui aptissimas sedes locaquae dum quereret congrua, pervenit ad Scythiae terras, quae lingua eorum Oium."

"В пошуках зручних та підходящих місць він прийшов у землі Скіфії, які на їхній мові називалися країною Ойум".

Скіфією Іордан називає територію від Карпат до Каспія та від Балтійського до Чорного моря, де проживали слов’янські племена Склавени від Вісли до Дністра та Анти від Дністра до Дніпра. "Країна" на багатьох слов’янських мовах означає територію, край. Отже, з плином часу можна прослідкувати за перетворенням назви великої країни Ойум країна, Оукраїна, Україна.

Перша лiтописна згадка назви Украйна датована 1187 роком в "Повісті временних літ":

"о нем же Оукраина много постона".

В 1189 роцi князь Ростислав Берладник приїхав до України Галицької:

"и еха из Смоленска въ борзэ и приехавшю же имоу ко Оукраине Галичкои"

У Галицько-Волинському лiтописi в 1213 записано, що князь Данило

"забрав Берест, Угровськ, i Верещин, i Столп, Комов, i всю Оукрину".

В Густинському лiтописi 1516 року читаємо:

"В сие лѣто начашася на Оукринэ козаки, о них же откуду и како начало свое прияша нэчто речемъ".

Літописці не пояснюють, які землі входили до України, усвідомлюючи відсутність потреби, тому що це є загальновідомим фактом для читачів їхнього часу. Крім того географічна назва такого масштабу не виникає за одне покоління, а формується і поширюється в народі впродовж багатьох століть. Отже, до першої згадки Іорданом, і тим більше в літописі, самоназва Україна існувала вже щонайменше 500 років.

Оукраїна – складається з буквіци Оук (оу), що означає - визначена форма зі своїми устоями, структурою, змістом. Країна – територія, сторона. Тобто, Оукраїна – це країна з визначеними межами земля зі своїми порядками, традиціями і укладом. В часи Київської Русі Україною називали землі Наддніпрянщини, Галичини, Волині. І саме ці землі оточені пограничними валами, які в народі називають Змієвими валами.

Степова зона була Диким полем, де гуляли орди кочівників. Лісостепова зона була границею між слов’янським світом та кочовими народами, від яких слов’яни відгородилися грандіозними земляними укріпленнями (насипи висотою 6-8 м і шириною 14-16 м), залишки яких розташовані майже по всій лісостеповій Україні.