Поезія з нами

В наш час доволі легко стати популярним, адже в 21 столітті відкриті
всі можливості, головне вміти ними вчасно скористатися. На данний
момент розвиток найбільш помітно в медіа сфері та шоу-бізнесі.
З’являється купа нового: починаючи від музики, закінчуючи
кінематографією. Та не завжди, те що нове – якісне. Адже зараз
роблять «щоб було», не вкладаючи щось більше. Література та поезія –
не виняток.
Більшість людей, які називають себе нині поетами - це не поети, а їхні
тексти - це не поезія
Вірш - це не «ой, рима!» і не «вау, як красиво», і навіть не «мені в
Інстаграмі 200 чоловік написало що я геній !!»
Вірш - це про метр і сенс, розмір і риму, про римування, рівність чи
нерівність складів і наголосів, про системи віршування. Історичний
розвиток поезії, шлях від Тараса Шевченка до Сергія Жадана;
переосмислення, вдосконалення та пошук ідеальної кореляції між
формою і змістом - ось про що.

Зараз повно поетів і поетес, але в 90% випадків вони все хто завгодно -
автори ліричних текстів, попсовики, белетристи від світу рими - але не
поети.
І я не кажу, що бути автором ліричних текстів гірше / краще, ніж бути
поетом. Ні - це просто принципово різні речі. Ви ж не вважаєте
венеролога і порно-актора бійцями одного фронту? У них зовсім різні
цілі, незважаючи на те, що і там, і там фігурують геніталії. Один - це
про конкретне задоволення, інший - про щось неприємне і соромне, але
важливе!
Різ-ні ці-лі!
Я не називаю себе хірургом, хоча вмію різати овочі та штопати діряві
носки, але нічого не тямлю в медицині. З цього постає питання: якого ж
біса ви уявили з себе поетів, якщо «болт клали» на теорію літератури і
найбанальніші принципи віршування?
Поезія - це унікальний вид літератури, який більше інших розкриває
внутрішній світ людини, адже читаючи вірші, ми звертаємося до
почуттів і переживань ліричного героя, ми заглиблюємося в його
внутрішній світ, ми бачимо навколишню дійсність його очима. Поезія,
більш наближена до музики, вчить відчувати, переживати, вчить
дивитися на світ через душу, вона впливає на людину не ззовні, а
зсередини.
Поезія - це не тільки божий промисел ваших світлих голів, це механіка,
це правила, це метрика! І поки для вас ці слова бебебе з бабаба -
стримайте запал, ви якщо і поет, то з великою натяжкою.
Сучасна поезія перестане бути «відстоєм», коли ті, хто до поезії не
мають ніякого відношення, перестануть себе до неї зараховувати. А
поки - я буду і далі протиставляти себе сучасникам, тому що я на дух
не переношу те, що робить більшість з них.
Щоб навчитися розуміти поетичну мову, треба постійно читати вірші,
треба вникати в них, треба вчитися вживатися в поетичний текст.
Розуміти мову поезії - це праця. Але кожен, хто навчився цього, пізнає

світ на зовсім іншому рівні, у всіх його тонкощах, не просто світ
матеріальний, а світ внутрішній.
Так, не кожному дано писати або розуміти поезію. Але ті, обрані, хто
здатний на це, цінують мистецтво з його безмежністю і
різноманітністю.
На останок, хочу поділитися з вами моїми "ТОП 5" сучасниками-
поетами
• Василь Герасим'юк
• Ігор Римарук
• Сергій Жадан
• Галина Крук
• Юрій Андрухович
"ТОП 5" сучасники-письменників:
• Світлана Талан
• Люко Дашвар
• Василь Шкляр
• Валентина Мастєрова
• В’ячеслав Васильченко
Про їх творчість поговоримо окремо в наступних статтях.