Подорож до...

Якщо б 4 місяці тому мене запитали, чи отримую я насолоду від життя, то, мабуть, відповідь була б так само передбачуваною, як і вражаючою. Я переслідувала завтрашній день, намагалася наздогнати кожну хвилину, щоб досягти того, що, на мою думку, було втіленням успіху. Кожна невдача сприймалась болюче і кожного разу залишалося все менше сил, щоби продовжувати. Із веселої та балакучої я стала перетворюватись на замкнену та цинічну. Тому коли життя "відкрило" нові двері, я не чекала багато, але так сталось, що приказка "Хто мало просить, той більше отримує" стала реальністю.

Кілька років тому я познайомилась в інтернеті з молодим чоловіком із далекого та незнайомого Перу. Не всі навіть пам'ятають, на якому континенті ця країна. В моїй уяві вона була десь в Африці, маленька та невідома країна. Проте коли Ви перевірете на карті, то знайдете її біля... Бразилії. Як виявилося пізніше, Перу це Латиноамериканська країна із багатою культурою та найкращими стравами, згідно з відгуками туристів.

Через півроку спілкування мій інтернетний друг приїхав до України. Про наші пригоди в Україні можна розповідати довго, тому залишу це на потім. Далі була моя подорож до його країни, і нарешті мій переїзд до столиці Перу, Ліми.

Саме цей момент я вважаю головним у процесі зміни поглядів. Нарешті я почала розуміти, як насправді мені пощастило у житті! Перш за все, сам факт того, що я живу, маю змогу подорожувати у далекій країні, готуюся до вступу до європейського ВИШу (між іншим, це буде мій третій диплом), вільно спілкуюся іноземними мовами, мрія про те, щоб спробувати каву зі Старбаксу стала щоденною реальністю і працівники закладу запам'ятали мене й завжди звертаються до мене на ім'я. Мені вдалося знайти роботу в країні, чию мову я все ще вивчаю і можу говорити лише на примітивному рівні. Чи це не щастя?

Я шукала щастя повсюди, читала статті про те, як стати щасливішою, але нічого не працює, поки не віднайдеш щастя у самому собі. 

Дякую шановній Читач за увагу. :)