Почуття - наповнювачі різних смаків?

1 липня 2015
Клавдія
Двадцять перше сторіччя скерцовано простує до невігластва. Неподобство стало нормою. Людство впевненими кроками наближається до апокаліпсису. Ні, я не про той, що змальовується у фільмах хвилями, заввишки з будинок, чи глобальним потеплінням, або нападом мутантів на Землю. Навіть не про можливу зміну місцями полюсів. Я веду мову про дещо масштабніше, дещо, що хоч і протікає латентно, але зрештою труїть життя на Землі. Воно як хвороба, як рак, що повільно, але цілеспрямовано вбиває людину. Я про оніміння душі.

Хтозна, можливо, існують хвороби, які вражають саме наше серце, але виявити, а отже й вилікувати, їх навіть професіонали не в змозі. Мені здається, що в двадцять першому сторіччі кожна друга людина підхопила цей "вірус", і її душа стала холодною, як залізо на морозі. Симптоми хвороби такі: самообман, зневіра, ненависть, помста, нещирість, награність, злість... Перелік довгий, незліченний. Людина навіть не замислюється, що саме ця "хвороба" не дозволяє їй відчути себе щасливою, що цей негатив тягне її до низу буття. Вона звикла до того стану речей, у якому перебуває й, немов боячись змінити бодай щось, не хоче об’єктивно глянути на своє майбутнє і прийняти минуле.

Замість серця - камінь, замість душі – порожнеча, замість почуттів – наповнювачі різних смаків. Ми змушуємо себе відчувати те, що зараз модно. Міркуємо так: якщо зараз популярно мати якісь стосунки, мені, будь ласка, наповнювач "кохання"; або так: якщо він/вона знаменитість, то я маю відчувати до нього прихильність; будьте ласкаві аромат "дружба".

Фу, хай йому грець, бридко! І такі стосунки зараз на кожному кроці. Хіба це не початок кінця?! Як може жива істота весь час стримувати кохання/симпатію/емоції/неприязнь і "надягати" на себе те, що модно/вигідно? Хіба можна програмувати себе, як комп’ютер?

Тобто, за років 10-20 поняття "кохання" та "дружба" будуть викликати в людей саркастичний сміх, а ту малу кількість прихильників, що цінуватимуть на вагу золота справжні почуття, показуватимуть у цирку або зоопарку...

Перебільшую? Придивіться уважніше до стосунків між чоловіком і жінкою, які стали нормою для сьогодення. Те, що вони називають коханням, навіть симпатією/повагою назвати негідно. Люди забули, як це "кохати", бо інструмент затерп. Залишилися тільки інстинкти.

Що, в першу чергу, відрізняє людей від тварин? Ні, не кількість ніг або вміння говорити зв'язною мовою. Найголовніше – здатність кохати.Тварини люблять інстинктивно, коли робиш їм добро, вони відповідають тим самим (навідміну від людей).Так от, кінець настане тоді, коли у тварині буде більше людського, ніж у нас. Обертаючись на сьогодення, схаменіться, апокаліпсис уже у вітальні...

Коли ви в останній раз розмовляли з людиною, нікуди не поспішаючи, уважно занурюючись у її проблеми, переживання, радощі, розчарування? Весь час же ж біжимо... Слухаємо одне одного відверто нудьгуючи, дивимося на годинник і поспішаємо в нікуди. Можливо, проблеми починаються саме з такої дрібнички як "спілкування"? До речі, для деяких це є справжньою спотикачкою, адже в школі та інституті цього не навчають, ми маємо самі опанувати цю суперсилу. Вміння спілкуватися відкриває безліч дверей, а його відсутність робить житття сірим і надривним. Людина повинна отримувати задоволення від бесіди з рідними й близьким їй. А натомість що?

Левова частка стосунків базується на вигоді. Відмежовувати сакральне від буденного все важче. Через власний егоїзм нам дедалі важче прислухатися до інших, бо "себе коханого" ми ототожнюємо з божеством. Дідько, до чого дійшли?! Знаючи, що живемо неправильно, тікаємо від проблеми. Вона ж не цукор або сіль - не розчинеться!

Так промайне життя, а ми все будемо обманюватися, змушуючи себе відчувати те, що модно чи вигідно. Дехто вже звик так існувати, декого це очікує на відстані витягнутої руки, ну а є такі, що не уявляють життя без щирих почуттів і гидяться фальші. Свято вірю, що за такими сміливцями майбутнє, що вони будуть дарувати надію й подавати приклад тим, хто забув, що таке справжня дружба, кохання, радість, сміх... 

Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.
     Два важных правила запомни для начала:
     Ты лучше голодай, чем что попало есть,
     И лучше будь один, чем вместе с кем попало. (Омар Хайям)



Публікації до теми:
Секрети поведінкової економіки Дена Аріелі
Навіщо потрібна хвороба?
7 причин, чому ви ніколи не зробите нічого вражаючого
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Кидайте соцмережі: від цього залежить ваша кар'єра
Кел Ньюпорт, американський вчений, доцент кафедри комп'ютерних наук в Університеті Джорджтауна й автор багатьох книг про побудову кар'єри, є затятим противником соціальних мереж. Свою точку зору він виклав у статті на The New York Times
Читати більше