Ми живемо у час, коли мислення стає мінімуму, натомість слідування встановленим визначенням – у більшості випадків і по-максимуму. Для прикладу:
Асоціація із словом робота - так треба, понеділок важкий день, п’ятниця – найбажаніший. Решта днів – транзитна зона під кодовою назвою «треба перебути».
Кар’єра – це коли ти впевнено рухаєшся драбинкою, а якщо впадеш чи там не дуже по інструкції супер-пупер робітника рухаєшся, то твоє резюме стане таке собі. Коли треба на одному місці праці бути неменше й року, бо рекрутери обминатимуть Вас боком. Хочеться сказати – нехай… може до кращого? П.с. нічого не маю проти позиції чи професії рекрутера.
Щастя – коли можна багато всюди їздити, купувати речі і все, що хочеться, ні в чому себе не обмежувати. А! ще виставляти усі фото у фейсбук, твітер і так далі… Колись колекціонували марки – тепер – лайки. Що далі?
При цьому мало хто задумується, що насправді саме обмеження означає ріст. Воно ним із часом стає.
Любов – потрібна, але змінна складова життя. Сьогодні один чи одна, завтра щось, хтось інший. Я дбаю про свої інтереси і своє я – у нас же вільна країна, де свобода понад усе (тільки яка свобода?). Тобто любов це можливість і право, а не обов’язок. А може навпаки чи, як мінімуму, рівноцінно?
Сім’я – треба – колись напевно, але це все таки часто обмеження. Як же я буду узгоджувати з кимось, де мені проводити час, на що трати гроші? Спочатку кар’єра як гарантія (чи як там було сказано: ввечері – гроші, зранку – стільці), а потім все решта… Тільки коли «потім», чи є у нас це «потім» і що може на сьогодні взагалі бути гарантією? Може варто спочатку навчитися віддавати – хоч щось?
Друзі – чим побільше. Особливо у соцмережах. Нетворк, нетворк і ще раз нетворк. Якщо не виходить – спеціальні книги Вам у поміч, де вказано, коли усміхнутися, як себе поводити, як взагалі бути. Чітка механіка для мінімальної похибки.
Будемо продовжувати? Мабуть варто кожному подумати на власним списком…
Висновок: усе можна спотворити, але набагато більше можна змінити. Якщо хотіти. То будьмо відвертими – чого ми хочемо, що нам мішає і взагалі - скільки можна?
Розібратися із поняттями, щоб БУТИ… а не обманювати себе, маскуючи усе за гарними і прийнятними визначеннями. Абсурд, а життя надто коротке і цінне, щоб бути цим абсурдом.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
