Кожний з нас смакував цю чудову страву, варіантів приготування якої – безліч. Готування плову потребує майстерності, та коли бачиш, що родичі або друзі насолоджуються твоїм «шедевром», відчуваєш себе митцем.
Як з’явився плов і хто його творець, сьогодні точно сказати не можна, але історики кажуть, що люди їли плов ще в Стародавній Персії.
За легендою його винайшли кухарі Олександра Македонського. Він в їжі був дуже перебірливий, а ще любив гаряче і гостре. Якось кухарі приготували для нього рис з морквою і перцем, але останнього дали стільки, що неможна було їсти. Щоб пом'якшити смак, додали абрикоси й виноград. Плов перекладається з грецької як "різноманітний склад".
Після Македонського плов поширився на всю Центральну Азію, де й осів, перетворившись на більш відому нам зараз страву. Тоді і сталася ця зворушлива історія.
… Одного разу лікаря Авіценну запросили до юнака, хворого дивною хворобою: молодий чоловік, що був сином правителя міста Бухари (сьогодні Узбекистан), втратив апетит і сон. Авіценна швидко розібрався, що справа не у хворобі, а в… закоханості. Лікар, прослуховуючи пульс «хворого», почав називати різні райони міста. Назвавши певний район, він зауважив, що пульс у юнака почастішав. Потім він почав називати імена людей, які жили в тій частині міста, – так він з’ясував, що багатий юнак полюбив бідну дівчину, дочку ремісника, і тепер страждав, не знаючи, що робити. Провівши всі ці слідчі дії, Авіценна призначив лікування: давати виснаженому юнакові один раз в тиждень "палів ош" до тих пір, поки не відновляться сили, а потім зіграти весілля.
Назва страви "палів ош" складається з початкових літер всіх продуктів, що входять в його склад: П (піёз) - цибуля; А (аёз) - морква; Л (Лахму) - м'ясо; О (оліо) - жир; В (вет) - сіль; О (про) - вода; Ш (шали) - рис.
Якщо ж без легенд, відомо, принципи приготування плову склалися на Близькому Сході і в Індії не пізніше II-III століть до нашої ери, тобто з початком вирощування рису. Цілком ймовірно, що коріння плову слід шукати в Індії, де з давніх-давен існують схожі рисові, але вегетаріанські страви, в які стародавні перси стали додавати м'ясо.
У Західній Європі плов, або точніше відомості про страву, з'явилися в кінці XVII століття. Посланці короля Франції, повернувшись з Туреччини, із захопленням розповідали про плов. Але французькі кухарі, не знаючи методики приготування і використовуючи типові прийоми французької кухні (відварювання, а потім обсмажування м'яса в вершковому маслі, відварювання рису в молоці і змішування його з жовтками), перетворили плов на кашу з м'ясом і соусом, що отримала назву міротон. Аж до XIX століття французи смакувала міротоном, в повній впевненості, що їдять турецький плов, аж поки французи, які будували Суецький канал, не привезли на батьківщину справжній рецепт.
Обкладинка — pinterest.com.
Спільнота автора на Фейсбуці — тут.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
