Плейлист Есперанто: 28 листопада – 4 грудня

Молдова. Pasha Parfeni – один із тих виконавців, котрі не поїхали на Євробачення-2020, заблоковані пандемією. Тож тепер усе його єство рветься на волю. «Свободо, свободо, ти пробігаєш під моєю шкірою і в моєму серці. Від цього неможливо втомитися. При цьому неможливо не мріяти», –декларує Павло.

Німеччина. За замовчуванням гурт Frei.Wild зараховують до мастодонтів німецької рок-сцени. Хоч за пропискою вони італійці, бо походять з містечка Бріксен у Південному Тіролі. Covid змусив їх засісти у родинному гірському гнізді. Але звідти вони регулярно надсилають Urbi et Orbi нові сингли. Найсвіжіший про те, як легко ми підмічаємо чужі гріхи, але забиваємо на свої.

Італія. Братам Магістрі, засновникам гурту Ghost, уже під 40, а вони й далі звучать наївно, романтично і піднесено. Такі ото вічні революціонери, що не втратили жаги змінити світ.  Сізіфова це праця, але «привиди» вперто топлять за новий гуманізм, за суспільство, центром якого буде людина, а не її статки чи регалії.

Португалія. Лівацький репер Valete у своїх творах зазвичай паплюжить капіталістичний світ. Але на цей раз він дещо відступив від генеральної лінії. Спільно з дружбаном Phoenix RDC вони мріють про те, як потраплять на свій музичний Олімп. Видно, потяг до слави здатний надщербити навіть незламне комсомольське серце.

Польща. Про темну сторону новорічно-різдвяної метушні розповідає у синглі «на злобу дня» Slawomir. Мовляв, терпіти не можу цих свят, бо тоді мій дім нагадує фронт. Але насправді він зовсім не такий Грінч. І все це художній свист і художня гіпербола.

Косово. Fifi – не найкраще ім’я для порядної дівчини. Але усі красиві псевдо, напевне, вже розхапали, тож Filloreta Raci довелося брати те, що лишилося. У її ліричної героїні теж не все в порядку. Вона готувала-чарувала над романтичною вечерею, а він не приїхав. Так і листопад минув.

Фінляндія. 5 хвилин – це  майже короткометражка. Але тема на те заслуговує. Тим більше, що перша хвилина нового кліпу від Juju – це фактично хвилина мовчання на згадку про тих, хто не повернувся з війни. І не так важливо, з якої: російсько-фінської, Другої світової чи війни на Донбасі… Болить однаково.

Куба. Подих карибського літа на наші зморожені душі. Від чого пробуджується жаба. Бо ти скнієш отут у грудневій сирості, а ті кубинські піжони El Taiger і Gente de Zona чілять на яхті, вбирають ультрафіолет, потягують піна коладу і підглядають за місцевими венерами.

Франція. Тупі артисти випускають тупі хіти за лекалами тупих продюсерів. Так і формується смак у публіки. Веселеньке «На-на-на» – і сьогодні ти на вершині чарту. А завтра – уже на звалищі шоубізу. Учасники гурту Leonie найбільше бояться, щоб і собі не стати роботами формату. Може, тому вони й не є надто популярними у Франції.

Грузія. Тим часом грузинська діаспора у Франції не тільки смажить шашлик, а й пише сучасну музику. Гурт Murman Tsuladze починає набувати відомості й на історичній батьківщині. Їхня нова річ про типову Georgian dream: здобути багато грошей, а потім їх красиво витратити.