Плагіат: "злодійство" чи альтернатива популяризації?

Ще від початку червня інтернет-користувачі активно обговорюють історію про плагіат картини української художниці Марії Примаченко фінською компанією “Марімекко”. Хто ще досі не в курсі, нагадуємо:

Уже шостий рік поспіль на виробах “Марімекко” красується принт, під назвою “Жителі лісу”, який, як виявилося, компанії зовсім не належить, а є копією картини Марії Примаченко 1960-х років. Щоправда, в оригіналі картина носить назву “Щур у дорозі”, а оскільки щура фінський дизайнер Крістіна Ісола, якій начебто належить авторство, вирішила “прибрати”, то у назві він і не фігурує.
 

“Марімекко” виробляють найрізноманітніші речі, починаючи від посуду, постільної білизни та одягу, закінчуючи співпрацею з авіакомпаніями. Про останні якраз і піде мова, адже фінський авіаперевізник FinnAir, співпрацюючи з “Марімекко” переніс цей малюнок на свої Аеробуси 330, які літають до Нью-Йорку та Далекого Сходу. Представники авіакомпанії заявили, що поняття не мали про порушення авторських прав, адже звикли довіряти тим, з ким працюють і пообіцяли найближчим часом зафарбувати зображення. Та чи не простіше просто вказати авторство, зображення ж виглядають чудово на фюзеляжі літака? Як на мене, чудовий спосіб популяризації мистецтва, дійсно є шанс, що його побачить весь світ. У соціальних мережах українські користувачі намагалися провести компанію по збереженню малюнків на літаках, але, здається, їх таки зафарбували.

Компанія є дуже відомою на фінському ринку, тому і не дивно, що схожість між картиною у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та відомими у Фінляндії “Жителями лісу” помітив фін під час свого перебування у Києві. Повернувшись на Батьківщину, він пересвідчився, що зображення не просто схожі, а таки однакові! Адже, Крістіна Ісола використала ту ж композицію, навіть той самий нахил дерев. Щоправда, сама дизайнер сказала, що картина Марії Примаченко стала для неї натхненням і вона не мала на меті когось образити чи плагіатувати, їй просто настільки сподобався малюнок, що вона хотіла поділитися з ним з якомога більшою кількістю людей.

“Щур у дорозі”, разом з іншими картинами Марії Примаченко, зберігається у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, а авторське право на них належить сім’ї художниці. Родичі Марії Оксентіївни ще не вирішили, що робитимуть у даній ситуації, але схоже на те, що судовий позов не подаватимуть. А якби подали, то сума відшкодування могла б бути найбільшою, яку коли-небудь отримували в Україні у справах подібного роду.

Плагіат уже давно не нова тема у світі, у кожній сфері люди щось “запозичують”, але дехто просто заради натхнення та досвіду, інші ж відверто копіюють чуже, видаючи за своє. Ви можете сказати, що будь-що нове це давно забуте старе, але авторське право та й просто людську гідність ніхто не скасовував. Тим більше, такі ситуації сильно псують імідж компанії, яку викрили у плагіаті.

Деякі бренди використовують заради так званого натхнення, народну творчість або просто побут чи культуру, коли у плагіаті наче і не звинуватиш, але він очевидний. Наприклад, Louis Vuitton, випустили цілу серію одягу та аксесуарів у клітинку. І все б нічого, але та клітинка є точною копією китайських човникових сумок (в Україні таких теж багато). Але якщо у Китаї її можна купити за кілька доларів, то за луївіттонівську доведеться віддати більше тисячі.
 

Christian Louboutin, мабуть, найпалкіший захисник своїх авторських прав. Він судився з такими брендами як Zara (через копію туфель), Chanel (через їхні фірмові стьобані балетки, які начебто придумав він, коли працював у домі Chanel), не кажучи вже про одвічну боротьбу з Yves Saint Laurent (за червону підошву). Але врешті-решт Крістіану Лубутену таки вдалося домогтися від суду виключного авторського права на червону підошву. Тобто, тепер іншим дизайнерам на неї зась, окрім випадків, коли туфлі повністю червоні.

Як би там не було, але плагіат стимулює дизайнерів розвиватися та рухатися вперед, створюючи щось нове. Як то кажуть, немає лиха аби не вийшло на добре, бо часом все не так погано як здається, от як у випадку з Марією Примаченко, невідомо чи багато людей би дізналися про чудову українську художницю, а так - увага світової громадськості була прикута до її творчості.

(via)