"Пік дю Жер". Прогулянка Піренеями

Настав третій та передостанній день у Лурді. На сьогодні у мене грандіозні плани. Спершу - екскурсія гірськими стежками і підйом на "Пік дю Жер" (Pic du Jer), а потім відвідини замку "Форт де Лурдес" (або Замок Биу).

Орієнтир у нас один - вершина гори... Тому ми в усіх зустрічних переходих розпитуємо дорогу на ламаній англійській мові. А тих перехожих щось не дуже густо... Водночас, як ті ґави, розглядаємо місто.

З горем пополам, ми взнаємо дорогу і, нарешті, знаходимо омріяний будиночок. 

Тут ми зможемо купити квитки на фунікулер, який відвезе нас на вершину гір. 

Пік дю Жер відноситься до Верхніх Піренеїв. Його висота близько 1000 метрів. Тут знаходиться оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий вид на міста Лурд, По, Тарб, а також долини Гав і Аржелест-Газост. Звідси також видно і частину Іспанії.

Фунікулер був відкритий у 1900 році, він за 10 хвилин проїжджає 1110 метрів. Ходить він кожні 30 хвилин, у кабінці 40 "стоячих" та 40 "сидячих" місць. Поки чекаємо на приїзд фунікулера, фотографуємось...

... і заглядаємо під "спіднички" цим двом французьким мужчинам)

Приїхав фунікулер і ми, як ті кози, швиденько в нього застрибуємо, щоб зайняти хороші місця. Фунікулер рушає. Спершу нічого, а от потім...!

Таке враження, що їдемо перпендикулярно до землі. Боюся, щоб та машина не гепнулася додолу. Але все пройшло добре. І от ми, щасливі та схвильовані, вилазимо назовні. Як виявилось, щоби потрапити на оглядовий майданчик, потрібно ще хвилин 20 пиляти гірськими доріжками. Дехто пиляє, а дехто ні. З того місця, де ми стоїмо, також відкривається чудовий краєвид. Крім того, тут є бар, де можна поїсти та попити чаю, кави. А також можна відвідати високогірний грот, який утворився близько 40 тисяч років тому під час танення льодовиків.

Хоча все це звучить досить заманливо, ми все ж вирішуємо піднятись на саму вершину піку. Гірська стежка тут краща, ніж головна вулиця Тернополя. Зустрічаємо бабулю з паличкою (!), яка спускається вниз. Через деякий час хороша стежка закінчується і починається справжня гірська дорога.

Але після вулиць Тернополя мені вже нічого не страшно. Я б тут пройшла навіть на 20-сантиметрових каблуках. 

Ще декілька кроків і ми на місці - на оглядовому майданчику. Краса така, що аж дух перехоплює. Звісно, що тут сильний вітер, але не холодно взагалі. Описувати краєвиди немає сенсу. Я просто залишу ці фото тут.

Час підпирає, тому пора повертатись. Адже нас чекає ще лурдська фортеця, а на 16.00 ми повинні встигнути на хресну дорогу. Бо якщо не встигнемо, отець Олександр буде нас сварити. Тому треба рухати мештами. Спускаємось до фунікулера....

... та опускаємось на грішну землю. Тепер у нас нова ціль - знайти дорогу до замку. І одночасно погуляти містом. Наш шлях пролягає окраїною Лурду. Йдемо пішки, дорогою заглядаємо у різні магазинчики.

Нарешті вийшли в центр міста. Народ допомагає нам пройти до замку. Але у місті також є на що подивитись.

Наскільки я помітила, життя тут тече дуже спокійно та тихо. Ніхто нікуди не поспішає. Немає шуму та гаму, як у інших містах. Ми беремо приклад і не поспішаючи, спокійно оглядаємо околиці.

І отак,  помаленьку, ми і тримаємо шлях на замок, про екскурсію яким я розповім іншим разом. До побаченя!

Дата поїздки: липень 2012

Читайте про початок цієї подорожі:
Вперше в Європі. Початок прощі. Чернівці - Лагевнікі
Королівське столичне місто Краків
Дивовижне місто Краків. Частина друга
Ченстохова - духовна столиця Польщі
Велике Герцогство Люксембург. Дива маленької країни
Слідами Марії-Антуанетти. Версальський палац
Слідами Марії-Антуанетти. Частина ІІ
Париж - не місто. Це ціла планета!
Коли Богу на небі нудно, він відкриває вікно і дивиться на паризькі бульвари
Лурд - місто Діви Марії
Лурд - найбільша святиня Франції