Перший філософ мови

"Мовний апарат дитини закладається до народження…
Перший крик новонародженого має національні ознаки…

Білінгвізм шкідливий для дітей, він гальмує розумовий розвиток людини, забирає здоров’я, скорочує життя. Чуже слово, яке здобуває собі місце побіч рідного, наче чужорідне тіло в організмі, псує його. Дітей необхідно навчати тільки рідною мовою. Навчання ж чужою мовою або навчання кількома мовами стримує психічний розвиток дітей."

Скільки цікавого про мову дитини можна знайти у першого українського філософа мови – Олександра Потебні.
  Народився 22 вересня 1835 року на хуторі Манів, поблизу села Гаврилівка Полтавської губернії. Батьки хлопчика – багаті дворяни. Тато із запорізького козацького роду, відставний штабс-капітан, учасник воєн із Персією і Туреччиною в 1828–1829 рр. Ерудований у багатьох наукових питаннях, поліглот, батько над усе цінував освіченість, тому усі четверо синів отримали вищу освіту.

Старший, Олександр, став відомим ученим, оборонцем української мови, засновником так званого психологічного напряму у вітчизняній філології. Його іменем названо Інститут мовознавства Академії наук України.

Троє його братів — Андрій, Петро та Микола віддали свої життя у боротьбі з російським царизмом.

Хлопчикові не виповнилося і двох років, як батьки переїхали до Ромен. Відмінно закінчив гімназію в містечку Радом (викладання велося польською), 1851 р. Сашко вступив на юридичний факультет Харківського університету, але наступного року перейшов на історико-філологічний. Його викладачами були брати Петро та Микола Лаврівські, професор Амвросій Метлинський, під впливом якого Олександр Потебня захопився етнографією, вивченням мови та збиранням народних пісень.

Після закінчення університету в 1856 р. (із захистом дисертації "Перші роки війни Хмельницького") О.Потебня працював у Першій харківській гімназії, повернувся до університету для підготовки до доцентської посади. 3 серпня 1862 р. до серпня 1863 р. О.Потебня перебував у закордонному науковому відрядженні (Німеччина, Чехія, Австрія). У Берлінському університеті Потебня вивчав санскрит, порівнював його з іншими відомими йому мертвими індоєвропейськими мовами (старослов’янською, давньогрецькою, латинською). У цей час він написав найзнаменитішу свою працю "Думка і мова".

У Харкові швидко став студентським кумиром. Про талановитого викладача згадувала Христя Алчевська.



О. Потебня був переконаний у необхідності українських шкіл. Дітей, на його думку, необхідно навчати рідною мовою. Навчання ж чужою або кількома мовами стримує психічний розвиток дітей. Він створив підручники для недільних шкіл "Азбука" та "Буквар". Рукопис "Азбуки для воскресных школ" Олександр Потебня подарував Василю Гнилосирову, і завдяки йому ця книжка збереглася в Інституті рукописів НБУ ім. В.І.Вернадського разом із коротенькою рецензією професора Харківського університету В.І.Зерніна: "Нахожу весьма полезным и сообразным с целью". Опікувався Потебня ще однією проблемою — підготовкою вчителів сільських шкіл.

26-річним Олександр Опанасович одружився з небагатою, але коханою дівчиною. Вона ж мала на своїх руках десятирічного племінника Івана Манжуру (сина померлої сестри). Олександр Потебня з цього часу взяв на себе утримання сироти. Він віддав хлопчика до гімназії, допоміг вступити в інститут. Невдовзі у молодих з’явилися й свої сини Олександр, названий на честь батька, та Андрій, який з честю проніс ім’я загиблого дядька.

У 29 років О.Потебня захистив докторську дисертацію.
  56-річний Олександр Потебня помер 11 грудня 1891 року, похований у Харкові.

Ім’я О.Потебні носить Інститут мовознавства АН України.

Вихований О Потебнею Іван Манжура став відомим поетом. Згодом за вільнодумство Манжуру вигнали з вишу – і він добровольцем сербської армії пішов на війну з турками. Після повернення Івана охопив дух Григорія Сковороди: він ходив степами Запорожжя, ночував під небом, збирав фольклор. Коли життя припікало, знаходив порятунок у Потебні. За свій кошт на гарному папері професор видав збірку Манжури "Степові думи та співи". Після смерті О. Потебні Іван занепав. Через півтора року обідраного, голодного 42-річного поета запорозьких степів знайшли перехожі на вулиці Катеринослава та поховали у братській могилі.

Старший син Потебня Олександр Олександрович – відомий український вчений у галузі електротехніки; загинув 16.11.1935 р.

Молодший син Андрій Потебня – відомий ботанік, загинув 48-річним у 1919 р.