Перезавантаження серед тиші

Літо. У художниці Світлани Омельченко свої плани на цей період року. Відпочинок та праця для неї поєднані воєдино. Інколи треба «підживитися», каже Світлана та й їде до села у Київський області. Невибагливе сільське життя потрібне художниці. Тут вона заспокоюється, відшукує рішення на складні питання.

«Я звикла жити у місті, але тут нібито перемикаюся. Підпитуюся новими сенсом. А вони мені потрібні як художниці, яка прагне розширювати свій творчий потенціал. Треба думати не тільки про картини та нові образи, Арнольда та Луческу, але й про книги, казки. До речі, прополоти бур’яни – це теж частина мого життя літом. Й це потрібно неменше, ніж праця із фарбами», – каже Світлана Омельченко.

Кожного разу після таких вилазок до села, вона повертається до Києва бадьорою та сповненою надією, що саме зараз треба робити наступний крок у житті. Який?

«Перезагрузка для мене діє наче як оновлення душі й тіла. У горнилі праці, важкій, сільський, я краще розумію життя, концентруюся над головними завданнями, які для мене важливі, будую своє майбутнє», – ділиться вона своїми відчуттями.

Світлана переконує, що це зовсім не значить, що вона якось по-іншому сприймає місто. Київ для неї завжди любимий та омріяний. Але сільська стежка, наче дорогоцінні ліки повертає щоразу до кращого розуміння життя.

Це наче як життя на контрастах. У селі Світлана любить прокидатися раніше, ніж зазвичай. Ранкова тиша, спів птахів та свіже повітря налаштовують її на особливий лад. Вона каже, що саме тут народжуються найщиріші думки та найсміливіші творчі задуми.

«Іноді достатньо просто пройтися польовою дорогою, щоб знайти відповідь на питання, яке довго не давало спокою», – вважає вона. Художниця переконана, що природа вчить людину терпінню та гармонії. Саме тому вона завжди знаходить час для неспішних прогулянок околицями села. Тут немає міської метушні, зате є можливість прислухатися до себе. Кожен день, проведений серед зелених лугів і садів, додає їй нових сил та натхнення. А повертаючись до столиці, Світлана привозить із собою не лише приємні спогади, а й нові творчі ідеї.

«Саме у Києві, моєму любимому місті, найкращому серед усіх на світі, я готова реалізовувати себе. Й такі поїздки завжди є частиною цієї реалізації. Без них було би важко творити, знаходити нові шляхи, будувати своє майбутнє», – розповідає вона.