Інколи буває так важко змиритись із тим, що щось сталось не так, як ти того очікував. Маю за своїми плечима зовсім невеликий досвід, проте можу сміливо твердити, що знаю, про що говорю.
До прикладу, якою була б ваша реакція, якби до омріяних 200 балів зі ЗНО із певного предмету вам не вистачило б всього 0,5 бала? Важко – не те слово. Але ж не смертельно.
На даному етапі мого життя саме ЗНО є найголовнішим пріоритетом. А якщо взяти ширшу площину – наше життя – то скільки ж таких розчарувань чекає нас там! Отож проблема в тому, як навчитися миритись із невдачами, сприймати дійсність такою, яка вона є? Погодьтеся, питання не з легких.
Схоже, потрібно мати неабияку життєву мудрість, аби навчитись зносити усе, що трапляється нам на шляху. А що робити, коли у тебе ще немає потрібного багажу знань? Найчастіше, опинившись у ситуації не надто приємній, ми починаємо шукати винуватця, а також вираховувати свої похибки, які призвели до невдачі. Задумаймось: чи не легше замість того, щоб ставити питання: «А що я зробив (-ла) не так?», запитувати себе: «Як вчинити мені тепер?». Оптимізм, врешті-решт, така потрібна річ
.
Тож, я вважаю, є як мінімум 5 правил, яких потрібно дотримуватись у ситуації, коли вами опановує розчарування:
- Ніколи не потрібно себе звинувачувати. Чи, принаймні, робити це без причини. Якщо ви за певних обставин прийняли те чи інше рішення, то на той час воно здавалось вам найкращим. Тоді для чого картати себе? Ви робили те, що вважали за потрібне.
- Не можна давати емоціям право брати над вами гору. Вміння контролювати себе в непростих ситуаціях – на вагу золота. Нехай невдачі ніколи не зможуть зламати вас, а навпаки, хай вселяють у вас ентузіазм підкорювати нові вершини.
- Вміння об’єктивно оцінити ситуацію теж необхідне. Як часто нам не хочеться вірити в те, що все сталось не так, як ми того хотіли. Напевно, потрібно також і мріяти в міру, але часто причина не в амбіціях. Тож самовиховання полягає в тому, щоб навчитись визнавати свої прорахунки, хоча це зовсім не означає втрачати наполегливість у досягненні мети.
- «Бери вершину – і матимеш середину». Так казав Григорій Сковорода. Не стверджую, що це правило діє завжди, але людина не ідеальна, тому часто нам треба ставити вищі планки для того, аби досягти посередніх результатів.
-
Вмійте взяти себе в руки та після поневірянь приступити до нових справ з новими силами. Можливо, це не так легко, як звучить, але ж як у майбутньому бути без самовиховання? Я також переконана, що у вашому оточенні обов'язково знайдуться люди, які підтримають і допоможуть.
Зрештою, вміймо відрізняти дійсно проблеми від зовсім незначних перешкод. Не варто надто переживати через те, що взагалі не потребує переживання. Можливо, і я колись сміятимусь із того, що надавала проблемі із балами надто великого значення. Та зараз, повірте, це чи не найбільший фактор, що впливає на мою подальшу долю.
І наостанок – про силу волі. Нехай її не забракне ніколи. Якщо на вашому шляху і трапляться якісь випробування, то нехай впевненість у собі і вміння знайти вихід прийдуть вам на допомогу!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
