Патріотизм чи зобов'язання?

Патріотизм - це любов до своєї Батьківщини і вклад усіх знань та вмінь у її розвиток. Відповідно Батьківщина - це місце, де ти народився і де жили твої батьки. Надто абстрактно і просто. Чи не було це слово "патріотизм" завжди всього лише прикриттям і таким собі примусом того, щоб любити державу, яка розкинулась на певній території?

Я не маю нічого проти будь-чиєї батьківщини, але саме слово "патріотизм" чи "патріот" викликає у мене жахливе не розуміння і навіть певну огиду.

Люди, які є чудовими психологами, займають важливі державні посади, розуміють, що будь-яка особистість ненавидить відчувати себе комусь зобов'язаною, і навпаки обожнює бути важливою і необхідною. Тож завжди вважали за потрібне змалечку закласти в голову кожному майбутньому громадянину необхідність бути патріотом. 

"Патріот своєї держави! Як гордо звучить!" - скажети ви, а я відповім - "Принизливо". Сам дозвіл на маніпулювання  собою є найгіршою помилкою людини, яку вона здійснює із дня у день, дозволяючи таким чином керувати собою і своїми думками. Ви думаєте, що часи заборони вільно висловлювати свою думку минули? Зовсім ні. Вони й далі панують, пролітаючи просто перед нашим носом кожного разу, коли ми читаємо чергову політичну нісенітницю. 

Ви запитаєтесь: "Чим же це корисно для держави і моєї Батьківщини?", а я відповім - відсутністю зайвих витрат. Урок патріотичного виховання обходиться значно дешевше, ніж показ справжнього лиця і чесної купівлі того, що ми вміємо і можемо дати будь-якій державі. 

Ви з переляком схопитесь за серце і скажете: "Як можна бути таким егоїстичним, жорстоким і не справедливим?", а я з посмішкою перепитаю: "Приємно бути засліпленим і обманутим?".

Отож, що можна сказати про слово "патріотизм"? Це приємна людині маска і дурман, що закручує голову й змушує без жодного сумніву віддатись силам долі та стати на шлях, потрібний певній державі. Так, можливо, це можна приховати словами про благородну смерть чи самопожертву, але чи не краще усе ж таки обирати гідне життя? Адже, принижуючи можливості свої власні, ми знищуємо і свій народ, і Батьківщину. 

Чому б не називати речі своїми іменами? Любов до Батьківщини - це не патріотизм, це свідомий вибір, яким ми можемо пишатись, а не просто, як будь-який негідник чи самозакоханий бовдур, мимрити щось про "патріотизм".