Все ж таки рецептура проста, як для літератури так і для мистецької практики: якщо є бажання чогось надреального, потрібно просто заглибитись в його буденне звичайне, не обов'язково марити потойбіччам. Імовірно найбільш цікаве спалахне десь на межі здорового-нездорового, як бажання Ель Греко в писанні святих апостолів з божевільних із спеціалізованих закладів, як і запах хворобливих нирок в Джойса, як і магія надреалізму в Мана чи Толстого. Але певною мірою час себе вичерпує, як старий спрут в глибокому синьому Океані в передсмертних агоніях Чогось нового, хоча нове є логікою старого, а для чогось епохально Нового потрібним є історичний стрес, історичні звиви мегареволюційно-інволюційного характеру. Для більш глобального перевтілення міждискурсу потрібними є катаклізми і апокаліпсис залишається головним підживним елементом усіх ідеологій. А ідеологія є наративом чи метанаративом в аспекті внутрішнього згорання. Епоха Відродження виокремилась експансією чуми, епоха Модерна - Першою світовою, сама парадигма постмодерну та його складових - Третьою світовою, яка вже окреслена гідридною гідрою й набуває обертів. Хотілося б уникнути війн, як великих помилок, але деколи є неконтрольовані процеси навіть на рівнях суто міжцивілізаційних та епохальних , де Наслідок вже є Необхідним. Очікування смерті страшніше за саму смерть, а смерті не існує, є лишень міф, а він епістолярно описовий знову ж таки в гибридну кляузуру. Тому міф і буде складовою Третьої світової, можливо, що вона вже розпочата, можливо, вона й так призупинеться, як і розпочалась: головним є культурогенний поштовх та вибух для Нового цивилізаційного розвитку, для нової парадигми, навіть, якщо сама парадигма виявиться симулякром, навіть, якщо цей джойсівський пустопорожній дзвін отримає легітимну ідеологічну складову, навіть, якщо саме Ніщо успадкує хоча б якусь локацію та прив'язок, це буде початком нової епохи... А теперішня будь-яка актуалізація, будь-яка концептуалізація чи ще щось залишаться й будуть формами передумов та передумовних передосторого О-чікування Чогось бодай надбажаного.. Зокрема самого Проекту чи Конструктиву Людини. Де Віра буде необхідною частиною. Пригадується останній американський онлайн проект за участю тих, що можуть виживати в надскладних умовах в природі: де прийняли участь військовий, спортсмен, дослідники, рейнджери, ентузіасти та прості окультисти. До фіналу майже вийшов спортсмен, але підвело спортивне взуття, а виграв простий ентузіаст і у інтерв'ю пояснював, що рецептура Його перемоги лишень в одному: він молився й спілкувався із усіма деревами, річками, травами та небом і зірками. Це напевно найкращий лік та вакцинування в передумовах цивілізаційних війн, навіть в прийнятті та усвідомленні того, що усе є і залишиться надалі Міфом, лишень різних форм та конфігурацій.. Хоча міфів за суттю є багато: усе квазі може отримати статуси потужних ідеологій, усі правдиві - теж, але смерть ідеології є простим рецесійним ритуалом, бо це є біоз окремих природ і ми тільки-но до них наближаємося.
Багато чого розкривається з часом в міждискурсійних хащах, багато чого істинного приходить із запізненням і неголовним є саме творче сприйняття, бо творче сприйняття є подвійним дзеркалом, а усе подвійне є роздоріжжям суто відносних теорій та аксеометрій. Нічого нового не вигадаємо- питання спірне, сама феноменологія гібридизація розвінчує епохальність Міфу та міфів в суто непрогнозований метод й будь-який агент культурних штудій та академій чи садівництв зрештою привносить Свій логос, свій дитичий чи вже дорослий епос із ароматом нирок чи невипадкового героїзму, бо Уся сутність літератури в тому, що ви зрештою не можете Конкретизувати Час, уся сутність багатотомних романів - в нівелюванні Часу і ви не можете його відчути, бо уся міфологізована ідеологія dasein розкриє вам Страх нових і нових міфів, і кінця цьому не буде до часів Сходження богів...
Міфом є все: і війни, і прогреси, і еволюції, і любовні ігрища, і злами, і апокаліпсиси, і книги книг, і ідеї надідей. Бо зрештою сам міф є математичною формулою, як і закони Н'ютона та теорії Айнштайна, бо зрештою суто в природній спосіб та метод ви не віднайдете тому пояснення та Аргумент... І сама парадигма пошуків Реальності міфів в літературі та мистецтві залишаться неодмінним атрибутом та Умовою, бо якщо апокаліпсис, тоді нрве пришестя, якщо не війна, тоді сходження інопланетного субстрату, якщо не катаклізм , тоді невдалі спроби Веж, палаців та човнів, чи бункерів та сховищ, чи екстраполяцій іншими планетами та космосом, який ззалишиться Крапкою чи коренем із ірраціонального...чи простою оповіддю Хуана та Марії.
Міф є катастрофою, бо якщо в метанаратив можна повірити й з ним прожити і відчути себе задуреним, задурення міфом може тривати тисячоліття...головне засинати з відкритими очима. І хто вам сказав, що ви взагалі живете, і хто сказав, що ви є "ви", а не один із підкладів подвійного дзеркала, і хто вам сказав, що сам міф взагалі має пристосування до нашої цивілізаційної парадигми, можливо , це взагалі невипадкова випадковість необізнаної уяви голои мавпи чи паразитарних плазмоїдів. Смішною видався мені той бестселер в 10 мілйонів екземплярів Морріса про Мавпу, де він, автор, детально розказує еволюцію зношень та нашого походження в структурі волосяного покрову в формі самого вектору спрямування, волосся на кінцівках є як виявляється доказом того, що ми колись плавали, і їли водорості: тому в декотрих такі великі носи та брови...чорні.. Дурня це все, і наука є дурнею, і теорії є проявом безсилля і імпотенцій, і життя є дурнею, як і війни, і космос є дурнею, - лишень віра є порятунком, лишень наше спілкування з механізмами та томами пристроїв, з деревами та асфальтом, практика Будди, зате, яка толератно обнадіююча....
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
