Освідчення по-королівськи

31 серпня 2015
Oleksandra Orlova


Маленька кав’ярня, гардини якої увібрали в себе аромат віденської кави ще тоді, як вона була дивиною, потонула у вигинах вузьких вечірніх вулиць. Озена сиділа навпроти короля і усміхнено вдивлялася у власну чашку з чаєм. Очі сяяли мов зорі, і тому вона не сміла підняти їх на свого кавалера.

Молодий король, галантний і спокійний, не звертав уваги на допитливі погляди і схвильований шепіт оточуючих. Він вивчав руки та обличчя своєї супутниці, зрідка роблячи маленький ковток коньяку, й милосердно смакував цей напій невідомого і далеко не королівського виробника.


Десь за рогом чекав екіпаж з палацу, але король знехтував розкішною вечерею у високих залах з канделябрами заради Озени. Цей скромний столик, непретензійний посуд, звичайний чай і вельми посередній коньяк були приємні дівчині, і все це разом вона назвала одним словом "затишно". А королю в свою чергу було затишно разом з Озеною.

Ще тоді вперше, коли він побачив її в бібліотеці університету, йому одразу здалося, що вона частинка його особистої вічності. Той світлий осередок його Всесвіту, який деякі нещасні шукають ціле життя, але так і не здатні наблизитися до нього. Подумати тільки, а він ще не хотів їхати у цю велику країну, побоюючись її традиційних пишностей та урочистостей, хвилювався, що йому будуть набридати невтомними запрошеннями та оглядинами ошатних наречених.

Королю було все одно, хто ця дівчина, чим вона займається і наскільки титуловані її родичі. Навіть гірше: вони могли бути абсолютно далекі від будь-якого аристократичного оточення, і це б не відняло у чарівної незнайомки жодного відсотка привабливості в очах монарха.

Озена була незвичайна – земна та неземна водночас. В її обличчі проступали почергово то риси віковічної жіночої мудрості, то дівочої наївності. Вона вміла чути і слухати, розуміти і прислухатися, довіряти і дивуватися, мовчати і говорити, тримати паузу і жартувати – словом, все, що може привабити звичайного монарха. Вона не вміла лише одного – набридати, і це дуже бентежило, але недовго, тому що король, як мудрий та вихований чоловік, вчасно зрозумів, що це — кохання й заспокоївся…
 


Врешті дівчина звела темні очі на супутника і провела рукою вздовж мереживної скатертини.

— Ваша Величносте, як ви думаєте, з мене вийде гарна королева?

— З Вас, моя люба пані, навіть могла би вийти прекрасна володарка світу, але моя влада не розповсюджується так далеко, і я можу запропонувати Вам лише своє маленьке королівство і власну душу… проте — у повне розпорядження! — відповідав король усміхнено, проте схвильовано.

— Що ж Ви попросите у відповідь, Ваша Величносте? – продовжувала Озена, допитливо підвівши витончені брови.

— Моя ціна дуже висока, і я не знаю чи варто навіть називати її, — сказав король, понижуючи голос.

Дівчина злегка поправила темні хвилі розпущеного волосся і не відступилася:

— Та все ж?

— Мені доведеться узяти з Вас обіцянку бути моєю на все життя, тримаючи мене за руку при свідках і, маю зізнатися, – це буде непорушна клятва перед Богом і людьми! – мовив король у відповідь.

Озена на мить замислилась.

— Але ж Ви будете зі мною в цей час, а значить теж маєте обіцяти бути вірним і належати не лише власній країні, але й мені? – запитала вона.

— Безумовно. – Відповів король серйозно, але з такою ніжністю, що дівчина вмить зніяковіла.

Вона зробила крихітний ковток чаю, наче для сміливості, і простягнула монархові свою тендітну руку. Відчувши тепло чоловічої долоні і прохолоду королівського персня, Озена раптово зрозуміла, що тримати за руку коханого достоту приємно, і їй захотілося не відпускати його ніколи.

— Тоді, — промовила вона, — ми маємо сказати батькам…

— Певна річ, — погодився король, — я проведу Вас до карети.

Він залишив на столику кілька купюр, і допоміг Озені підвестися. Вони поспішно вийшли з кав’ярні під супроводом кількох десятків допитливих очей.

За хвилину екіпаж вже віддалявся вбік ратуші, оминаючи центральну площу столиці.

— Ви бачили? – запитала миловидна старенька пані у своєї сусідки, — це ж була сама принцеса Озена. Подумати тільки, Озена Серпанкова, власною персоною, на нашій вулиці!

— А хто ж тоді був її супутник? – задумливо промовила її подруга.

— Не знаю, на превеликий жаль, але сподіваюся, що він гідний нашої майбутньої королеви. – відповіла старенька, й допила свою каву, точнісінько таку як колись любив її чоловік — з досить пристойним, хоч і не королівським коньяком.
 


Якщо вам сподобалась ця публікація, радимо вам також почитати:
Остап і Мишенятка
Київ-Париж (Початок)
Куди нас можуть завести наші відчуття...

 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Як вибрати сережки відповідно до форми вашого обличчя
Час від часу ми розповідаємо про те, як світ і мода змінюють одне одного. Мабуть, ви самі це відчуваєте по тому, як змінюються тренди. Адже вони чутливі до культурного підґрунтя. Сьогодні ми поговоримо про прикраси, зокрема про золоті сережки. Розповімо, як правильно обрати і купити золоті кульчики, які будуть личити формі вашого лиця.
Читати більше
ЖИВОПИС ВАСИЛЯ ПОПОВИЧА: НЕЗЕМНА КРАСА КАРПАТСЬКИХ КРАЄВИДІВ, ЧАРІВНІ МІСЬКІ ПЕЙЗАЖІ, СОКОВИТІ НАТЮРМОРТИ
У його роботах немає напруги, драматизму, а є спокій і мальовнича привабливість природи; принадність для прогулянок і споглядання старовинних вулиць і будинків; розкішність зображеного в натюрмортах.
Читати більше
8 порад, як подбати про навколишнє середовище
У часи, коли в Україні війна, а у світі коїться казна-що, ми часто забуваємо про важливі речі. Сьогодні мова піде про одну з них — навколишнє середовище. Й ось дружнє нагадування, як ми можемо йому допомагати.
Читати більше