Останній мольфар Михайло Нечай

На світанку 15 липня 2011 року в селі Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області 81-річного Михайла Нечая, карпатського мольфара та народного цілителя було зарізано у власному домі 33-річним психічнохворим.
 

wikipedia.org

Родина Нечаїв від покоління до покоління передавала легенду, що походять вони від брацлавського полковника, "правої руки" Богдана Хмельницького – характерника Данила Нечая. Знання характерників передавалися нащадкам. Малий Михайло ніколи не забував, як бабуня Ганка садовила його у сакви й несла в гори. Там вона збирала зілля, розповідала онукові про трави. А коли сакви були повні, вони вдвох прошкували додому. Говорив Нечай, що вже у вісім років відчував у собі чудодійну силу і зумів зупинити кровотечу дотиком руки у друга, а також у пораненого лісника. З того часу бабуся зайнялася його підготовкою і посвяченням. Михайло Нечай твердив, що він є білим (сонячним) магом і розповідав, що є в Карпатах і чорні (місячні) маги, які ведуть з "білими" постійну боротьбу.

Малим навчився грати на дримбі, бо

Хто на дримбі вміє грати –
Того люблять гори,
Бо та дримба як Карпати –
З вітрами говорит.


Свою першу дримбу цей зробив 1941 року. Виробляв дримби і продавав за копійчану ціну у празникові дні біля церков, щоби допомогти сім’ї вижити.



Коли знімався фільм "Тіні забутих предків", Сергій Параджанов два тижні жив недалеко від діда, усе розпитував, пізнавав дух гуцулів. У стрічці Параджанов зафільмував останніх живих мольфарів (згадайте тих двох, які несли хрест на похоронах батька Івана Палійчука. А Іван Миколайчук учився у діда Михайла на дримбах грати. У фільмі він грав на дримбі.

У 1964-му Михайло Нечай заснував народний фольклорно-етнографічний ансамбль дримбарів "Архаїчні струни Черемоша" і 40 років керував ним.

Їхали до мольфара-цілителя звідусіль і він нікому не відмовляв: прийоми вів щоденно по 10 осіб. Грошей не вимагав, але не відмовлявся, коли давали. Виростили вони з дружиною двох синів. Син Іван служив у ракетних військах, де опромінився і помер від раку. Другий син, Михайло Михайлович Нечай, працював заступником голови Верховинської РДА.

Вилетіли діти з батькової хати і лишилися вони утрьох: дід, баба та чорна кішка (іншої худоби ніколи не заводив). Жили просто: легка їжа (м’яса мольфар не вживав) і велика слабкість – гарна духмяна кава у великій кількості.

Кажуть, 25 лютого 2010 року в день інавгурації В.Януковича мольфар Нечай пророкував: "Там у вас у Києві якогось пана сьогодні висвятив на царя. Його вб’ють через три роки".

Отака-то доля останнього мага-мольфара.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше