Так, дізнавшись про точну дату своєї смерті у лікаря, першою моєю реакцією напевно був би шок, потім істеричний сміх, биття головою об стінку, знову істеричний сміх, божевільний плач, питання у Бога: "Чому?", знову ж істеричний сміх, і тільки після всього цього я би намагалась заспокоїтися.
"І що тепер?", - лунало б у моїй голові весь час. Усе життя прожила, а ще є речі, які не спробувала, а було бажання зробити багато кумедного, божевільного, романтичного, безглуздого і щирого. У мене, по-суті, залишилось 4 повні тижні, тобто 28 діб для усіх невиконаних справ і декілька днів, щоби підготуватися до смерті. Варто діяти вже сьогодні, бо чекати немає часу!
Перше, що прийшло мені в голову – зробити подарунок батькам, аби вони завжди відчували мою присутність. Тут в мене є гарна ідея! Відсканувати наші сімейні фото на різнокольорові тканини та замовити з цього витвору мистецтва ковдру. Гадаю, що з цього вийде гарна спроба згадати про мене із посмішкою, а не сльозами на обличчі.
У мене залишається сестра, якій, очевидно, треба зробити щось таке круте, щоб вона почала нове життя після моєї смерті. Єдине, що спадає на думку – квиток в іншу країну. Нехай почне жити своїм життя та мріями, а не у квадратному кабінеті з комп’ютером на столі та мріями у найнижній шухляді. Є час пошукати вакансії для її спеціальності, щоби надіслати її резюме та отримати бажаний контракт з рекламною фірмою за кордоном.
Що зробити з друзями? Тут, як не крути, халепа. Хіба мене, таку яскраву особистість можна легко забути? Аж ніяк! Тому перед своїм похороном варто організувати вечірку "В останню подорож", щоби провести божевільний вечір в колі друзів та останній раз як слід розважитись! А для того, щоб не було істерик і вигуків: "Не залишай нас!", варто закупити багато алкогольних напоїв, щоб лише пити, сміятись і танцювати, ну і час від часу згадувати кумедні випадки нашого спільного життя!
Так, майже з усім розібралась! Але в мене ще є передсмертне бажання: хочу вийти заміж! Треба якось забрати паспорт коханого, поки він не бачитиме, швиденько збігати до РАГСу та написати заяву. Зі сльозами та благаннями попросити, щоб дату урочистої події призначили десь через тиждень, щоби був час підготувати процес!
Потім коханого поставити перед фактом: "Я йду в інший світ, тому ми маємо одружитись!" На суперечки витрачати час не будемо, а краще витратимо кожну хвилину на планування весілля. Сукню, звичайно, буду обирати з подругами та з мамою і сестрою, але не у весільному магазині: не хочу цих суконь-принцес, хочу коротку до коліна з рукавами ¾, невисокі підбори, маленькі мереживні рукавички та коротку фату!
Весілля будемо справляти біля берега річки: завжди хотіла, щоб маленькі свічки плавали біля мене з майбутнім чоловіком, коли ми будемо давати обітниці один одному. Тому, оскільки, це моє передсмертне бажання, я маю право на таку примху!
Головне - під час церемонії самій не дати волю емоціям і намагатися не плакати, не хочу псувати весільний мейк-ап! Хоча, погодьтесь, це буде дуже складно, оскільки я виходитиму заміж за коханого і наша медова відпустка триватиме максимум два тижні, а не місяць, як мріяла все дитинство!
Після церемонії я кидатиму весільний букет не просто так, а намагатимусь закинути його так, щоби впіймала моя найкраща подруга Настя! Про всяк випадок, варто придбати декілька букетів, ну щоб не образити маленьку двоюрідну сестричку, яка у свої майже шість років вже мріє про принца та королівство снігової королеви Ельзи з мультфільму "Крижане серце".
У медову відпустку планую поїхати до Румунії. Завжди мріяла побувати у замку графа Дракули, що знаходиться у Бухаресті. Гадаю, що містична атмосфера заспокоїть мене перед смертю і я не буду хвилюватись, коли зустріну не зрозуміло що у чорній мантії. Усю відпустку хочу провести наодинці з коханим, аби кожного ранку прокидатись раніше нього та засинати на одній подушці біля його теплих губ!
Після всього цього у мене якраз залишатиметься один тиждень, щоби виконати усі плани з подарунками для рідних та останньою вечіркою для друзів. У ці дні я бажатиму знаходитися у родинному колі біля батьків, бабусі, сестер та братами, щоб мати змогу останній раз з ними поспілкуватись та згадати свої дитячі роки.
Очевидно, що за декілька днів перед кінцем життя, я буду фізично дуже слабкою, тому майже цілими днями лежатиму у ліжку. В ці години не хочу залишатися самою, тому, гадаю, що варіант чергування рідних біля мене підійде. Впевнена, що так мені буде не дуже лячно переходити у новий світ. Це як у дитинстві, коли в тебе брали кров з пальця для аналізу і мама завжди була поруч та заспокоювала, тому ця процедура тривала недовго. Гадаю, що і смерть зустріти не наодинці буде не страшно!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
