ОСЬ ЩО НАСПРАВДІ ДУМАЛИ  МИСЛИТЕЛІ СВІТУ про РЕЛІГІЮ, ВІРУ та ЦЕРКВУ

21 червня 2020
Любов СЕРДУНИЧ

МУДРІСТЬ МИСЛИТЕЛІВ СВІТУ про РЕЛІГІЮ, ВІРУ та ЦЕРКВУ

Натрапляла на думку не однієї видатної людини, що у майбутньому всі релігії відійдуть у минуле. Було б добре, бо кожна релігія – штучна, не природня, створена людьми з певною метою… На щастя, багато мудрих людей зрозуміли смисл і мету релігії взагалі та християнства зокрема. Це і провідники Нації, Будителі, Великі Українці, й сучасні видатні та відомі люди, і пересічні наші сучасники.  

Великі українські мудреці та мислителі світу зрозуміли всю сутність чужинської релігії християнства як «рабської віри», накиненої народам. У їхніх творах і наукових та публіцистичних працях – критичні роздуми про витоки цієї програми винищення самобутніх культур і розуміння суті юдейського монотеїзму.

Тож нагадаю лише деякі з їхніх критичних думок... 

Насправді  Людина  хоче  не  знань, а  визначености (Б. Рассел). Хай же ці мудрі вислови відомих людей допоможуть вам визначитись у перевазі й виборі  рідного, а  не  чужого,  і  зробити  власні  висновки.

ОСЬ ЩО НАСПРАВДІ сказали ПРО РЕЛІГІЮ, ВІРУ та ЦЕРКВУ Іван Огієнко (митрополит Іларіон), Папа Римський і багато инших мислителів.

  • Існує дві історії: брехлива офіційна історія … і таємна історія, де видно справжні причини подій. (Оноре де Бальзак).
  • Правда не боїться дослідження її. (Девід Лейн).
  • Лишись удома! Усього життя не вистачить на пізнання чудес, які тут приховані. (Рембрант).
  • Найміцнішою з назад тягнувших ниток була «христова віра» і «святе письмо», шкодливу силу якого ми показали в «Громаді» (ч-сі) (М. Драгоманов).
  • Пам’ятаймо про минуле завжди, тримаймося правди нашої і здобудемо правду. (Велескнига).
  • Правда. «ПРА» – найдавніший, «ВДА» – веда, знання; тобто це знання, накопичені з прадавніх часів, від сотворення світу. (Сергій Піддубний).
  • Коли історією починають займатися політики, історія зникає.  (Федір Турченко).
  • Те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. (Євген Сверстюк).
  • Проблема Бога. Парадокс: Його нема, але Він є. Він існує. Вигаданий людьми для підтримання моралі, розтиражований у нейронах мільярдів умів, і тим самим став реальністю, яка керує людством. Бог спирається на біологічну потребу вірити авторитетам: батькам, вожакам зграї, лідерам груп, вождям суспільства, а особливо – носіям духовної істини. Без віри неможливе підтримання моралі. Тому боротьба з релігією  шкідлива. Але тримати її (релігію) «в рамках» – необхідно, щоб не загальмувати НТП». (Микола Амосов).
  • Легенди бувають правдивішими за історію. (П. Загребельний).
  • Віру у майбутнє народи знайдуть у величі свого минулого». (Напис у Музеї антропології Мексики).
  • Поки шанувати будете мене з матір’ю та слово оте стосове*, будете незборимі, доки бринітиме отой звичай в совісті – душі вашій. (Напис на зворотній стороні Супойської дощечки, 1-а полов. ХІХ ст. *Стосове – сильне, пряме, правдиве).
  • Ніколи не виживе той нарід, який сприймає трактування своєї історії очима сусіда. (Ф. Ніцше).
  • Як нерозумно випрошувати те, що й сам можеш досягти! Пізнай істину – й у твою кров увійде Сонце. ригір Сковорода).
  • Не знати подій, які сталися до твого народження – це завжди бути дитиною. (Цицерон).
  • «Нема сили такої, яка могла б протистояти витязям руським. (Ілар Хоругин).
  • Змовчана правда краща од голосної брехні. Нема там добра, де нема правди. (Панько Куліш).
  • Найсерйозніші помилки сучасності продукує наше незнання минулого. (Марія Матіос).
  • Мале знання віддаляє від бога, велике – приводить до нього знову. (Френсіс Бекон).
  • Пам’ятайте, мої други, ширіть скрізь і все Правду, ні що більше, як Правду. Хоча Правда зразу усім гірка, та все-таки згодом вона скрізь бере верх і стає солодкою спасителькою людства... (Іван Франко).
  • Не обов’язково вірити в Бога, аби бути доброю людиною. У деякому вигляді традиційна ідея Бога уже застаріла. Людина може бути духовною і водночас не бути релігійною. Не обов’язково ходити до церкви і залишати там свої гроші. Для багатьох природа може бути церквою. Дехто з кращих людей в історії взагалі не вірили в Бога, в той час, поки віряни робили найгірше, що може зробити людина. (Папа Римський Франциск).
  • Бог любить усамітнення. (Ангелус Силезиус).
  • Віру у майбутнє народи знайдуть у величі свого минулого». (Напис у Музеї антропології Мексики).
  • Саме Учитель Лев Силенко своїми щоденними справами вчив і доводив: ми, українці, – не раби. Ми повинні бути горді за свою націю. Тому що саме прадавня Україна і наші пращури належали до арійської цивілізації: колиски білої раси. Я певен, що Дажбог послав Учителя, Лева Силенка, аби навернути українців до свого, до власної гідности. Щоб ми могли шанувати свою історію, культуру, мову. (Боголюб Свириденко-Овчаренко).
  • Хай не буде в тебе чужого Бога і щоб ти не поклонявся чужому Богові. (Пс. 8 1:9 (Ст. Заповіт)).
  • Я не знаю книги, кривавішої за Біблію (Василь Шкляр, «Залишенець»).
  • Своєї крові я не дам ні краплі за кров Христову. Якщо тільки правда, що він є Бог, нехай хоч раз прольється даремне Божа кров і за людей (Леся Українка).
  • «Біблії» вірить лише той, хто її не читав (Вольтер).
  • Дорога до Бога лежить через Батьківщину. (Юліан Вассиян).
  • Душе моя, знай, що читати Біблію і брехню – це те саме (Григір Сковорода).
  • Без історичного самопізнання не може бути національної самосвідомості. (Іван Гончар).
  • Народ кладе на своїх богів печать своєї національності. (Іван Нечуй-Левицький).
  • Якби мені треба було вибрати релігію – Сонце, як універсальний датель життя, було б моїм богом (Н. Бонапарт).
  • Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот. (Леся Українка).
  • Тоненька ниточка з хрестом – петля смертельна нам на шию. (Письменник Юрій Джеджула, «Нове небо»).
  • Більшість людей наділені здатністю мислити, але як тільки мова заходить про релігію, ніхто тією здатністю не користується. (М. Твен, «Щоденник Адама», Москва, 1982, с. 95).
  • Навіщо храм, навіщо священники і богослужіння, якщо вони не можуть зменшити страждання? (Едуард Шуре).
  • Боги Руси не беруть жертви людської і тваринної, лише плоди, городину, квіти і зерно, молоко, суру питну, на травах озбраджену, і меди; ніколи живу птицю і рибу. Се варяги й елани богам дають жертву іншу: страшну, людську. (Велес-Книга).
  • Народ, який поклоняється чужим святощам, чинити великі подвиги не здібний, у нього розполовинена душа. (Лев Силенко).
  • Нація тільки тоді зможе культурно виявити себе, коли найде їй одній властивий шлях розвитку. (Микола Хвильовий).
  • Виникнення предківських свят не було для Пращурів самоціллю, як, напр., комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята продиктував нашим Пращурам Закон Всесвіту у вигляді гострої життєвої  потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (Український колодар). (Галина Лозко).
  • Ніякі ікони та розп’яття не мають такої сили, як Слово. (Сергій Піддубний).
  • Більшість людей не має поглядів. Погляди треба вприснути їм під тиском, як мастило в машину. (Ортега-і-Гассет).
  • Нарід, який не слухає своїх пророків, гине. Нарід, який покидає свої віру, душу, ідеали, йде на службу чужим Богам. Там може бути тільки рабом або прислужником. (Володимир Шаян).
  • Намуляли нам ярма та хрести // І тіло й душу, аж терпіть несила. (Леся Українка).
  • «Біблія» – жидівський твір, написаний жидами для жидівських духовних справ. І ніхто в світі не переконає нас, що в «Біблії» говориться про справи Українського Народу на користь Українського Народу. (Лев Силенко, номінат на Нобелівську премію).
  • Вибираючи богів, вибираємо долю. (Вергілій).
  • РУНвіра, як ніяка інша релігія, базується на народних звичаях. Особливе значення родини в житті людини. Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу. Родинному життю завжди надавалося надзвичайно великого значення, бо саме в подружньому коханні, у продовженні роду бачився сенс існування людини. Серйозним було і ставлення до підготовки молоді до шлюбу. Вважали, що створення сім’ї – це справа не лише молодих і їхніх батьків, а й громадськості. Тому зберігати традиції свого народу, сповідувати РУНвіру – це ще й дбати про свою родину. (Рунтато Боголюб Свириденко-Овчаренко).
  • Важко собі уявити гірший занепад народу, коли він починає кадити богам своїх гнобителів, захоплюватися їхніми ідеалами. (А. Річинський).
  • Iнтелiгенцiя, яку виховав колонiзатор, – це головний ворог свого народу. (Джавахарлал Неру).
  • Зажуриться Русь, заплаче за старими богами... Бог і природа – одне. (Федір Достоєвський).
  • Хто визволився сам, той вільним буде (Леся Українка).
  • Якщо не подобається те, що ти отримуєш, зміни те, що ти думаєш. (Карлос Кастанеда).
  • Боягузтво самих народів – ось що дає можливість кувати для них ланцюги. (Марат).
  • Та що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає? Такий народ неключимістю своєю подобиться воістину нетямущим тваринам, од усіх народів зневаженим. (Іван Мазепа).
  • Коли кажуть, що ти можеш не шанувати своїх батьків і свою націю, ти нічого не доводь – карай! (Аристотель).
  • Нація – вище класів, держава – вище партії. (О. Шульгин).
  • Брехливих істориків варто було б карати як фальшивомонетників. (Мігель де Сервантес).
  • Коли вони навернулись у християнство, віра їхня притупила їхні мечі, двері видобутку закрилися перед ними, й вони повернулися до нужди і бідности, скоротились у них засоби для існування. (Араб аль Марвазі про хрещення русів).
  • Мир і згода, гармонія небесна панувала в великім пантеоні. Поки дух юдейського народу, мстивий, заздрий, дав невидимий меч своєму синові Ісусу з Назарета. З того часу порушилась гармонія всесвітня на небі й на землі. (Леся Українка).
  • Бог дав нам правду і волю. Якщо я втрачу хоча б одну з них, я втрачу бога. (Степан Бандера).
  • Біблія це всесвітній потоп. (Іван Франко).
  • Націю може порятувати лише народження нової психології переможців, а не вічний стогін покараних рабів і сльози... Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. (Дмитро Донцов).
  • Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її. (Микола Міхновський).
  • Кратко сказать, все библіа преисполнена пропастей и соблазнов... Помни, что библія есть еврейская сфинкс и не думай, будто об ином чем,  а не о ней написано: «Яко лев, рыкая, ходит, искій, кого поглотити. (Григір Сковорода).
  • Вступили в тую секту, мертводухе християнство... Щоб цяя секта зосталась для самих рабів..., бо для самих рабів вона корисна. (Леся Українка).
  • Народ, маючи віру, основану на Христовій науці «не протився злому», ніколи не буде здібний звільнитися з рабства. (Лев Силенко).
  • Бог не міняє того, що відбувається з людьми, поки люди не змінять того, що є у них. («Коран»).
  • Релігія – це те, що утримує бідних від убивства багатих. (Наполеон).
  • Аналіз юдохристиянських служб: полунощниця, літургія, хрестини, молебні, вінчання, панахиди, відспівування покійників... Велику частину часу всіх богослужінь славословлять юдейські персонажі: Ізраїль, бог Ізраїлю, бог євреїв, бог Авраама, бог Ісаака, Ісайя, Мойсей, Адам, Ной, Ісус, Сара, Ревека, Рахіль і все, що пов’язане з цією шатією-братією. Якби  ж українці не лінувалися прочитати біографію цих персонажів!.. І вся ця мерзота, яка до України не має жодного відношення, забиває українцям мозок щодня. Бо хто ходить у юдохристиянську церкву, той втрачає національне світовідчуття, розум, волю, душу. При вінчанні українців піп кидає словеса: «Звеличся, жених, як Авраам, благословися, як Ісаак, розмножуйся, як Яків. І ти, наречена, звеличся, як Сара, звеселися, як Ревека, і розмножуйся, як Рахіль». Українському молодому подружжю ставлять у приклад жидівських персонажів із їхніми мерзотними якостями. Що може бути принизливішого для національної самосвідомості  молодих?!». (S. Poborskyi, ФБук).
  • Не можна, мабуть, інакше, як тілько горем та бідою довести людей до розуму. анько Куліш).
  • Народом, який не знає рідної мови і правдивої історії, керувати може будь-який зайда-пройдисвіт. (Вадим Кожевніков).
  • Не атеїсти вбивали віруючих, а нові релігійні фанатики вбивали старих релігійних фанатиків. (Володимир Істархов).
  • Націоналізм значить світогляд, який в основу суспільнополітичного думання й чину кладе ідею нації. (Олег Ольжич).
  • Наробив ти, Христе, лиха!

А переіначив

Людей божих?! Котилися

І наші козачі

Дурні голови за правду,

За віру Христову,

Упивались і чужої,

І своєї крові!.. (Т. Г. Шевченко, «Сон»).

  • Духовенство – це бездушне церковне чиновництво, яке допомагає владі визискувати людей. (Лев Толстой).
  • Дажбожичі – це наші-таки предки, які без позичених у чужинців посередників вірили у вищі сили, не сприймали рабства ні на цьому, ні на тому світі і мали за батька свого єдиного багатопроявного природного Бога, а не розривали його на шматки, як тепер їхні нащадки розривають і не можуть ніяк поділити між собою тіло Христоса, затьмарюючи клерикальним мракобіссям неусталену свідомість громадян молодої Української держави». (Письменник Гриць Гайовий).
  • Все, що створив Бог, називається природою, включно з людиною. Все, що створила людина, називається культурою, включно з Богом (Юрій Іллєнко).
  • В основі Української релігії – ВІДАННЯ, а не ВІРА. (Віталій Сосновський, ФБук).
  • Вся християнська релігія основана на давній народній вірі, тому «має лише одне суто християнське свято: Паску (не Великдень!), на честь звільнення жидів з єгипетського рабства. Всі ж инші – запозичені з дохристиянського Православ’я і перебрехані на жидівський манер». (Дописувач Фейсбуку).
  • Найвища форма життя і єдиний гарант розвитку нації – це національна держава. (Ярослав Стецько).
  • Аналіз сучасних вірувань показує, що багато з того, що було в давнину, позосталося й тепер, при Християнстві, тільки підчищене ним. Ці давні вірування були для людини її філософською системою і давали їй можливість розуміти довкільний світ, бо ці вірування відповідали на всі запити його Духа. (Іван Огієнко (митрополит Іларіон)).
  • Все, что русские взяли от православия, – это перекреститься перед тем, как зарубить тебя топором. (Федір Достоєвський).
  • Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,                             

Вороги найсвятіше сплямили,

На Твоїм вівтарі неправдивим богам                         

Чужоземці вогонь запалили. (Леся Українка).

  • Коли у твоїй родині не твій дух панує, то ти раб у своїй хаті. Краще воювати за волю Рідного Народу проти всього світу, ніж бути рабом усього світу. (Лев Силенко).
  • Національне виховання виробляє в людині не подвійну хистку мораль, а міцну цільну особу. (Софія Русова).
  • До якого ідіотично-рабського психозу треба було довести цілий народ, щоб цей колись величний народ славив і поклонявся своїм катам і ворогам! Кажете «святий Володимир»? Дізнайтесь правду про цього виродка – і тоді запитайте себе: ХТО МИ? Про яке «благодатне хрищення» Руси може йти мова і як можна святкувати цю трагедію, якщо це був справжнісінький геноцид (точніше  – ТЕОцид)?!? Юдохристиянізація Руси-України призвела до винищення ДЕВ’ЯТЬОХ МІЛЬЙОНІВ (!!!) наших славних Предків-Русів із 12-мільйонного (!) населення тогочасної Руси-України!.. Нормальний людський розум не може цього осягнути і зрозуміти: чому переважна більшість населення сучасної Руси-України славить і поклоняється тим, хто знищував і продовжує знищувати нас і вбивати! (Володимир Онищук, Facebook).
  • Фатальна причина української закостенілости – інтелектуальне моральне і культурне пасування перед усім російським. (Дмитро Донцов).
  • Наші пращури мали не релігію, а високу духовну філософію буття і нашу героїчну історію, яку нещадно було викривлено»; «Наше культурне і духовно-фiлософське вчення, якого дотримувалися гіперборiйцi і їхні нащадки орiйцi-русини-праукраїнцi,  мало  назву  «ПРАВОСЛАВ’Я». Перша частина цього слова – «Права», Кумир свiту правильних, моральних, вчинкiв, дiй, думок, шляхiв. Друга частина поняття Православ’я – «Слава» (богиня), себто слава народу, яка пiдтримує народне» (А. Кондратьєв, «Родова книга Українця», К., 2011).
  • Весь інструментарій релігійних об’єднань – бар’єр на шляху поєднання Бога і Людини. Ця підробка вигідна для шахраїв і брехунів. (Олесь Бердник).
  • Засуджують те, чого не розуміють. (Квінтилліан).
  • Неспроможна протистояти русичам військовою силою, Візантія замислила умиротворити їх новою вірою.  (М. Іванченко).
  • Для вас я атеїст, для бога – конструктивна опозиція. (Вуді Ален).
  • Є час розкидати каміння і є час збирати його. (Еклезіяст).
  • Монастир – притулок для слабких. (Т. Куценко).
  • На жаль, словники відсилають нас до назв і мітів грецьких римських, хоча саме давні римляни і греки запозичили їх у наших предків. Адже за часів високої цивілізації трипільської археологічної культури (ІІІ тис. до н. е.) Греції й Риму ще не було і в згадці. (Олександр Знойко).
  • Прийняття християнства з Візантії було помилкою, шкідливою для українського народу. Величезна брила духовного християнства впала на юну душу. Жертвою православія ми є найбільшою. (Поет-великомученик Василь Стус).
  • Кожна народність тримається на вродженому націоналізмі. (Юрій Шевельов).
  • Нація – це спільність людей у минулому, об’єднана в сьогоденні проти загального ворога. (Теодор Герцль).
  • Духовність – не моління в церквах юдейського чи інших бохів. Духовність, як каже Трансперсональна психологія, – це сприйняття, розуміння й усвідомлення законів Усесвіту! А Духовне суспільство – це, перш за все, освічене суспільство, а не заангажоване якоюсь релігією. (Анатолій Кондратьєв).
  • Саме для того  й придумали люди бога, аби покласти на нього відповідальність за свої бездумні і протиприродні пошуки благодаті. (Невідомий автор).
  • І до віку лев не втомиться ягнят покірних жерти: котре не з’їв учора, з’їсть сьогодні, помилує сьогодні, завтра з’їсть, аби його пустити до кошари. А ваша віра: не протився злому. (Леся Українка).
  • Я атеїст, що знає тілько Бога, а чорта і святих не признає. (Пантелеймон Куліш).
  • Чим вищий відсоток релігійних людей у суспільстві, тим воно відсталіше. (Марія Дзюба, Фейсбук).
  • Русичі, прийнявши грецьке християнство, не могли вже воювати, вони здеморалізувалися, між ними погас дух великого Святослава Першого. (Могамет Аль-Аухі, Персія).
  • Правильно кажуть: закони і релігія – два костилі, без яких не може людина, слабка на ноги. Мені близьке язичництво. Недолюблюю християнство. Будь-який масовий прояв віри через будь-які релігії – це ніщо інше, як інструмент керування масами. Бог всередині нас» (Mikhail Romanov, Ютуб).
  •  Мудрі народи тому мудрі, що звеличують віру батьків своїх. У вірі батьківській є совість батьківська, мудрість батьківська, любов батьківська. У жолудеві живе дуб могутній, у вірі батьківській – наша сила могутня. (Лев Силенко).
  • Перебільшення молитов, як і надмірне користання сонячним світлом, спричиняє звихнення. (Павло Штепа).
  • Бог один. Релігій багато тому, що є багато неоднакових розумінь Бога. Усі віри, які славлять Бога і навчають людину любити людину, правдиві. Хто каже, що тільки його віра правдива і Богом об’явлена, жорстокий (Лев Силенко, «Мага віра»).
  • Арійська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра  та Дону. (Джавахарлал Неру, прем’єр-міністр Індії).
  • В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля. (Тарас Шевченко).
  • Скільки українців потопили і повбивали задля забаганки князя, який захотів одружитися на дурній бабі, котра любила християнство! (Ніна Виноградська, ФБук).
  • Існуючі релігії мають поступово відійти в минуле не шляхом їх заборони, варварського руйнування храмів та інших інституцій церкви, не шляхом цькування і покарання священнослужителів, гоніння віруючих. Вони самі по собі відійдуть у минуле, природним шляхом, у міру освоєння людьми знань, у міру їхнього прозріння і розуміння того, хто є нашим справжнім божеством. Але як невідворотно прозрівають діти (щодо казок про Діда Мороза), так само невідворотно вийде з «дитячого віку» і більшість населення. Чи то через природну цікавість, самоосвіту і самонавчання, прагнення все глибше зрозуміти, чи то через навчання основ наук у школі й вишах (а я сподіваюся, що там хоча б у ХХІ ст. почнуть-таки викладати основи наукового світогляду), люди в більшості своїй зрозуміють примітивність, безплідність релігійного «пояснення» світу, зрозуміють, що насправді воно нічого не пояснює, а лише затемнює відсилками на «потойбічні сили». І тоді релігії відійдуть до розряду «казок», де їм і місце. А місце міфічного «Бога» по праву займе наше справжнє Божество: Людство». (Володимир Корсунський).
  • Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку. (Леся Українка).
  • Три складових необхідно для повноцінного усвідомлення своєї національності: Рідна Земля, Рідна Мова, Рідна Віра. Це і є основою української ідеології, власної ідентичності та національної державотворчої ідеї. (Волхв Срібновіт).
  • Методи знищення справжньої культури спільні для християн і комуняк: спотворення до невпізнанности – основний засіб боротьби з народною пам’яттю. Поєднання християнського з язичницьким – своєрідна гібридизація культури, шлях до інтернаціоналізації, втрати національної самобутности». (Анонім, ФБук).
  • Зберігати, відстоювати треба не просто мову, а отже – очистити її від навали чужоземщини. Таке очищення необхідно провести в усьому словнику. (Олесь Бердник).
  • Ці племена дуже волелюбні й ніколи не давали себе у ярмо. Вони великий нарід, витривалий, пристойний, до чужинців-гостей ставились приязно і не дозволяли кривдити їх. Полонених не обертали на рабів, як це робили инші народи, а пропонували їм або викупитись, або лишитися жити в них як вільні люди. Їхні жінки чесні аж понад міру». (Прокопій Кесарійський, візантійський письменник ІІ ст.).
  • Нагнітання думки, буцім християнство принесло на Русь писемність, культуру і зумовило прогресивні тенденції державотворення й розвитку д.-руської (слав’янської) спільноти, не відповідає дійсності. Насправді навпаки: утвердження християнства на Русі було не прогресивним, а регресивним явищем. Адже з приходом християнства починається не піднесення, а занепад держави аж до повного її зникнення, бо Руси взагалі не стало. Це зазначено в усіх підручниках історії, де проголошується найвищий ступінь піднесення княжої Руси за часів Ярослава-Георгія; але найвищий ступінь означає не що інше як злам піднесення, після якого йде стрімкий занепад, зумовлений офіційним Ярославовим хрещенням Руси 1037 року. Отже, розголошення історичної правди про наше минуле – справа кожної порядної людини і святий обов’язок перед Вітчизною. (Дан Берест).
  • Якби все те, що понаписувано про Українців та Україну, нарід прочитав, то став би першим народом планети. Але поки що цю роль виконують інші народи, а точніше – полукровки. (Науковиця Л. В., Київ).
  • «Згадаймо, як убивчо вплинуло юдохристиянство  на  нашу славну Запорізьку Січ, якій у світі важко пошукати аналогу. Сміливі, сильні, вишколені, гартовані тілом і духом чоловіки, обовванені попами про згубну роль жінки в долі людства (спокуса Єви змієм) і в житті кожного чоловіка, зокрема, про те, що «для Бога найкраще, аби чоловік був сам, ніж женився» (посл. ап. жида Павла), не давали протягом віків власного потомства. Крім хіба що окремих старшин і отаманів. Серед Січі було, коли побратими дізнавалися, що якийсь козак щиро закохався або заглянувся на дівчину, то над ним так глузували, глумились і принижували, що багато хто не витримував і йшов у монастир або сам себе на додачу катував, навіть траплялися самогубства...». (Марія Дзюба, Фейсбук).
  • Гроза народів з українським корінням, Аттіла, сприяв розвалові Римської імперії, напівукраїнець Микита Хрущов розвалив і розвінчав імперію сталінізму, Михайло Горбачов, теж напівукраїнець, розвалив СРСР! (Ярослав Чорногуз).
  • Народ, який поклоняється чужим святощам, чинити великі подвиги не здібний, у нього розполовинена душа.  (Лев Силенко).
  • Повторю твоє ж: згубою відгукнеться в поколіннях те, хто отче забуде (Слово князя Святослава матері Ользі, «Пісня про побиття іудейської Хазарії Святославом Хоробрим»).
  • Багато нашого по чужих хатах позалежувалося, що не всяке вже пізнає, чиє воно спершу було. Багато позабирали в нас усякого добра сусіди, багато й самі наші предки по чужих людях порозносили. Тепер тільки й чуєш: «се він із польської мови, з московської мови взяв», а воно бог зна коли було наше «непрошене й дане», тільки що не було в нас на Вкраїні захисту все те ховати. (Пантелеймон Куліш).
  • Насильницьке впровадження християнства як загальної релігії для всього народу стало причиною загибелі та втрати істинних народних знань і вірувань, які передавали споконвіків від батька до сина. Християнізація Руси в наших типових шкільних підручниках подається як найвище суспільне благо та важливий крок на шляху до успіху. Але мало хто розуміє, що, прийнявши світову релігію, українці стали такими, як усі. Монотеїстичні світові релігії нівелюють характер народу, вирівнюють його до загального показника. Основні тези підкріплені у дослідженнях та творчості видатних науковців і дослідників, напр., у працях Володимира Шаяна, Фрідриха Ніцше, Алена де Бенуа, Гійома Файя... (Краєзнавець Степан Карачко).
  • Або жити і перемагати, або померти зі славою, показавши ділом, як слід сміливим мужам. (Князь Святослав Хоробрий).
  • Ваша церква не дбає про закон. Вона перейняла юдейський звичай, і віру, і закон. (Леся Українка).
  • Як би ми не ставилися до нової віри, але мусимо визнати, що вона цілковито заперечувала всі первісні вірування корінного етносу: богів, духів, обереги, символи і тісно пов’язані з ними світоглядні уявлення, звичаї та обряди, які випливали з методології давньої релігії. Ми можемо виправдовувати чи не сприймати це явище, але не маємо права однобоко ідеалізувати його: нова релігія на початковому етапі була  насильно впровадженою,  а отже, й чужою, бо повністю відкидала етнічний світогляд» (Василь Скуратівський). 
  • Вітчизною живу і славлю непокору! (Юрій Миколайович Косач).
  • У «Відах» нема згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто про весь той світ, який належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря». (К. Кларк і С. Піґґот, англ. дослідники «Вед»).
  • Ваша віра зруйнує працьовитість, а жебрацтво в честь уведе, хоч і не дасть загоди голодній черні, тільки роздратує. (Леся Українка).
  • Яке ти маєш право бути вільним, коли твій нарід у неволі? (Іван Франко). 
  • Релігія часто суперечить Богові. Природу та її закони створила вища сила. А релігію створили смертні люди, яким властиво помилятися. Релігія може бути корисною, але може працювати і на шкоду народові. (Девід Лейн).
  • Втрата власної віри поглибила наше «безбатьківченство» в історії, почуття без власного духовного ґрунту, без віри у себе і спричинила духовне загнуздання нації. (Г. Кожелянко).
  • Не можна прив’язувати будь-яку Національно-Визвольну чи революційну боротьбу до християнства (що постійно роблять). Бо сама сутність християнства – це обожнювання будь-якої влади і мазохічне хизування смиренням перед знущанням і насильством. Це явно не для Воїнів. (З ФейсБуку).
  • Кожен нарід пізнається за його богами і символами. (Лев Силенко, український мислитель, номінант на Нобелівську премію).
  • Християнська релігія має лише одне суто християнське свято: Паску (на звільнення жидів з єгипетського рабства). Всі інші свята запозичені з дохристиянського Православ’я і перебрехані на жидівський лад. (Невідомий автор, Фейсбук).
  • Старі часи – це наше благо. Дістанемо від них твердости й кріпости, аби ворогам відповідати як належить (Велесова Книга, дощинка 6-д).
  • Спочатку треба бути поганим громадянином, щоб потім стати хорошим рабом. (Монтескє).
  • Забобонність, інертність, боязнь осуду і ментальна лінь – це далеко не повний перелік того, що заважає людині зробити релігійний вибір. Кожен зі сповідників РУНвіри – вже сміливець, бо наважився на відповідальний і непростий крок у своєму житті. Ці люди знайшли в собі духовну сміливість і виявили волю відкинути чуже, а пристати до рідного та призабутого. Проповідники РУНвіри – це найсвідоміші і найвідданіші своєму народові українці. (Боголюб Свириденко).
  • Вихвалюваний так часто «європеїзм» не повинен полягати на підпорядкуванні нашого духу чужині, на нехтуванні всього, що своє; а на вмінні піднести себе і свою національність до висоти європейської культури. (Наталя Кобринська).
  • Рушайте, браття наші, племено за племенем, рід за родом і бийтеся за себе на землі нашій, яка належить нам і ніколи иншим. (Велескнига, д. 37-б).
  • Що з раба звичаїв вимагати? Аби корився та глядів роботи. (Леся Українка).
  • Українці зуміли зберегти себе як нація всупереч тисячолітньому натискові християнства! (Гриць Гайовий).
  • Ті, що крізь помилки до правди добираються, мудрецями називаються. А ті, що в своїх помилках огурні, то справжні дурні. (Іван Франко).
  • Націоналізм – щит у захисті нації. (І. Гончар).
  • Двоєдушність як  проблема  людського  буття  з’явилась  із християнством. Найбільше його зло – розполовиненість душі. (Валерій Шевчук).
  • Бо молитва – слаба там підмога, // Де лиш розум і труд у пригоді стає. (Іван Франко).
  • «Якщо ви хочете, щоб Звичай розвивався, відпустіть усе чужорідне, вивчайте руську (Русú. – Л. С.) культуру і все, що  з нею пов’язано. Візьміть на себе зобов’язання дослідити український фольклор до його найвіддаленіших глибин». (Облакъ Осіянъ, ФБук).
  • Язичник захищає своїх богів зі зброєю в руках, але лише як своє національне надбання; він відкидає чужу релігію, але лише як символ поневолення (А. В. Карташов).
  • На Закарпатті по горах досі можна побачити хрести, на яких не Ісус, а Сонце і Місяць. (В. Яковенко, ФБук).
  • Українці, які вважають себе одночасно і націоналістами, і християнами, вражають мене своїми подвійними стандартами і кашею у своїй голові. Як можна поєднати інтерна- ціоналізм у вигляді християнства з націоналізмом? Це ж нісенітниця і паплюження націоналізму! Християни – не націоналісти! Тому вони й програю́ть у боротьбі за незалежну Україну. Долучившись до націоналізму, я поступово відкидаю чужовір’я, розуміючи їхню несумісність. (Святослав-Андрій Грушевський, ФБук).
  • Як би ми не хотіли бути абсолютними християнами, генетично ми – відверті язичники. І ся генетика не стліває вже тисячоліттями, не важачи на жодні окультурення. Тому не треба брати на шпіки прапрадідівську обрядовість, а варто доходити суті, що в ній – велетенська самобутність, неповторність і колорит. І, мабуть, при правильній постановці питання, із залученням мудрої комерціалізації, нам не будуть потрібні чужинські геловіни, валентинівські дні тощо, бо маємо свої, відмінні від усього світу і варті наслідування, звичаї. Тому тримаймося свого: маланкуймо, спалюймо дідухів, зазеленюймо ниви й оселі, святімо кошики, шиймо вінки, розпалюймо купальські багаття, пам’ятаючи, що так ми міцно тримаємося за наше пракоріння, яке глибоко проростає у кожному справжньому українцеві. (Письменниця Леся Геник).
  • Якщо Бог спілкувався з давніми українцями за допомогою українського Слова, то ким тоді він був за національністю? І хто, якщо не українці, тоді є першим в історії богообраним народом?.. (Дописувач ФБуку).
  • Ми з цим лінивим грецьким православієм загрузли в землю і товчемося. Ця ментальність не дає нам легкої ходи. Наші діалекти – це законсервована давня руська мова. Тобто ми – одне середовище, ми одного кореня, ми люди однієї площини й одного духу… Русь – це такий світоч! Коли ще Лондон і Париж були, мов Седнів, провінційними, то вже тоді Київ був світочем. (Мирослав Дочинець).
  • Християнство своїм сповіданням покори і непротивлення злу сприяє його розповсюдженню, що й призвело до занепаду Руси і тисячолітнього знедолення українців. (Дан Берест).
  • Щоб настала нова доба, убиймо в собі раба! (Галина Гордасевич).
  • Україна стане колись новою Елладою і її впливи поширяться на весь світ» (Й. Гердер).
  • Цивілізація не досягне досконалости, поки останній камінь останньої церкви не впаде на голову останнього попа. (Е. Золя).

Додам деякі вислови і власні (Любови Сердунич), бо, на думку А.  Шопенгауера, «вичитані істини – це як гербарій, а власні думки-знахідки – наче живі польові квіти».

  • Релігія – таки опіум. Страшний опіум! І це – єдине, в чому мали рацію комуняки.
  • Пасивна людина не може називатися патріотом: слова потрібно доводити діями!
  • У нав’язуванні чужих «свят» винні передусім журналісти, які не мають національної гідности і несуть у маси будь-що, аби тільки нове і сенсаційне. Може, тому, що не знають про рідні святá? А може, українські святá їм – і не рідні?..
  • Щоб бути рідновіром або хоча б відмовитися від чужовір’я, треба бути не лише просвітленим, а й сміливим, не лише знати, а й діяти. Можна бути й атеїстом, головне – зати й шанувати своє.
  • Первинність українців щодо багатьох націй і народів доведено, особливо щодо московинів, які навіть не нація, а суміш загребестаних народів.
  • Прадавня українська національна (народна) віра стала підмурівком, на якому силоміць вибудовано в’язницю чужовір’я.
  • Націоналіст – той, хто сповідує рідне і бореться за все національне: мову, землю, звичаї, віру, обряди, символи, імена…
  • Релігію вигадали багаті для панування над бідними.
  • Українці – справді феноменальна нація: незвичайна, особлива, визначна, але – за величчю своїх славетних предків.
  • Релігія – витончена форма колонізації людства.
  • Рідна віра, звичаї і мова – це зброя! Це відповідь усім зайдам, що у нас є все своє!
  • Мій бог – це Україна. А ще – батьки мої і діти. Та й кожна людина повинна бути богом для самої себе. Кажемо ж: «Май бога в душі».
  • Є в Україні  всього три біди: це чужовір’я, …ацапи й )І(иди.
  • Віра (світогляд, віросповідання) – це природнє, релігія – завжди штучна.
  • Часи, коли ми жили з рідною вірою: Трипілля, Скіфія, Русколань, Русь, Козаччина, – це часи наших злетів. Ми були успішними, доки не стали рабами чужовір’я. Сповідуючи рідну, предківську, віру, українці-русичі ввійшли у всесвітню історію як непереможні воїни. Нас поважали, поки ми трималися власного світогляду.
  • Людина може обирати віросповідання лише у дорослому, свідомому віці. І перш ніж обрати віру, вона має право бути обізнаною, просвітленою щодо релігій. А в нас це право забрали. І тому «коли нема того, що любиш, то любиш те, що маєш».
  • Релігія – витончена форма колонізації людства.
  • Як повісили хрест на шию,

То й боротись не стало сили.

Як чужий світ нам лад порушив,

То й роздвоїлись наші душі!

  • Дивно, як людина (homo sapiens!) із освітою, ще й вищою, нерідко – з кількома (!), може не міркувати! Як може йти разом з неосвіченими зазомбованими бабусями бити поклони, колінкувати, цілувати руку бородатому бізнесменові із золотим розп’яттям-гирею на шиї, називати його «батюшкою» (ще й по-московинському), віддавати останні копійки на його збагачення, на чергову іномарку для нього й думати, що тúм ти вже заслужив собі прощення за гріхи і рай після смерти?!.
  • Впевнена, що запитання: «Що зробили усі оті «святці» для України?» – залишиться завше риторичним. То за що ж, українці, шануєте тих чужинців, які до нас не причетні?!
  • Якщо ти купуєш закордонне, дітей називаєш чужими іменами, мовиш суржиком, піднімаєш економіку иншої країни, ходиш у чужу церкву, молишся чужим богам, дивишся телепередачі ворожою мовою, голосуєш за чужинців, то ти патріот якої держави?
  • Духовність (мораль) повинна бути вище релігійности.
  •  Не маю упереджень до жодної раси і кожній щиро бажаю добра на її власних теренах: на те й існують держави, функція яких – захист інтересів титульної нації.
  • Не  критикую  чужих  релігій,  та  не розумію  українців, які цураються свого, не хочуть  знати  про рідне, при тому не забувають називати себе патріотами, та ще й націоналістами. Юдо-християнство й український націоналізм – речі непоєднувані.    
  • За щастя, особисте й України, треба активно боротись, а не чекати милости від бога, бо молитва ще нікому не допомогла.
  • Ми, українці, – щира, добра, миролюбна нація, але наші чесноти вбило чужовір’я. А віра предків – підмурок, на якому збудуємо Україну українською.
  • Гаслом для кожної свідомої людини повинен стати клич «Відання – натхнення – дія!».
  • Ті, хто ревно сповідує християнство, начебто воно – наша релігія, тим самим заперечує давнє походження української нації, а отже, й нашої історії, культури, мови, світогляду і духовности.
  • На землі, даній народові долею й історією, повинен жити і панувати-господарювати саме її нарід. А українська земля належить українцям. І все! Про це споконвіків мріяли наші предки, захищаючи її від різних заброд.
  • У нас є все своє! Тільки треба знати його й шанувати. (Любов Сердунич).

(Зібрала Любов СЕРДУНИЧ,

письменниця, журналістка, просвітниця).

(Зі збірки Любови Сердунич «РОЗВИДНЕНЬ» (Проза, поезія, додаткові матеріали

про український національний світогляд. Видання 2). –

Вінниця: Видавництво «ТВОРИ», 2020. – 260 с., іл.). 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Любов СЕРДУНИЧ Любов СЕРДУНИЧ 21 червня 2020
Ця підбірка цитат - на ще одному просвітницькому сайті. Трішки доповнила... Запрошую!
https://7days-ua.com/blogs/mudrist-myslyteliv-svitu-pro-relihiiu-tserkvu-ta-viru/?fbclid=IwAR2sdW0LmOPl2e3T4WUzV1I9RbW56B4D_jrsx9Crw2Uhlqb0qpQI-eqfuRU
Любов СЕРДУНИЧ Любов СЕРДУНИЧ 21 червня 2020
Придбати книгу "РОЗВИДНЕНЬ" можна, написавши мені у Фейсбуці. Моя сторінка: https://www.facebook.com/lyubov.serdunich
Як вибрати наматрацник: різновиди невидимого помічника
За об'ємним матрацом досить складно доглядати: чистити його й сушити в разі забруднення незручно. Наматрацник захистить виріб від пилу та бруду, завдяки чому термін його служби подовжиться.
Читати більше