|
14 жовтня 2019
Ameliya Shy |
За вiкном моïм ходить осiнь
I бере мене в свiй полон
Тихо крапають ïï сльози
З неба синього, наче льон.
Ïй так сумно i так самотньо -
Всi спiшать кудись, всi сумнi...
I вiд смутку ïï нам холодно,
Нас дощi поливають ряснi.
I так хочеться загорнутися,
I уткнутися в рiдне плече,
I любовi теплом зiгрiтися,
Бо ж вiд осенi не втечеш.
...А пiд ноги все стелиться листя,
Немов золота пластiвцi,
Ти багряне тримаєш намисто
I ламаєш його у руцi.
Намистини тi, мов цiлунки,
Що твоє обсипАли тiло,
Покотилися, загубилися
I ще й досi не вiдболiли.
| 0 | 857 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
