Оптимістична трагедія. Василь Шкляр "Маруся"

Василь Шкляр. Маруся
 
Порівняно із "Залишенцем" письменник зробив крок назад. Так завжди буває, коли осмислюєш тему, відступаєш, аби завоювати нові вершини.

Національна і націоналістична тематика не дуже шановані в сучасній українській літературі. Дивуватися тут нічого. Видавництва і читач націлені на легке чтиво. Письменники ж здебільшого сповідують лібералізм і, навіть, космполітизм, тому якщо, скажімо, Оксана Забужко, Марія Матіос, Андрій Кокотюха та інші й звертаються до національної чи націоналістичної тематики, то пишуть з цих позицій. Не будучи націоналістом за духом, важко розкрити внутрішній світ героїв національно-визвольних змагань. Виручають знання історичного тла і художнє осмислення подій. З іншого боку, серед націоналістів я не бачу письменників, які би могли створити високохудожній твір, тому мало знати внутрішню природу національно-визвольних змагань, треба їх ще художньо осмислити. Поєднати би ці протилежності – і ми мали би геніальні твори.

Василь Шкляр стоїть десь посередині між цими непоєднуваними началами. Якщо в "Залишенцеві" ("Чорному Вороні") йому вдалося художньо переосмислити "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського, то в "Марусі" він фактично виявився першопрохідцем. Володіючи чималим документальним матеріалом, письменник усе ж не спромігся розв'язати надзадачу, осмислити роль юної отаманші в історії українських національно-визвольних змагань. З'явився такий собі бойовик, який насамперед має зацікавити читача. А коли видавництво на обкладинці книги пише "національний бестселер", то взагалі критично ставишся до таких оцінок. У даному випадку історична правда і бажання видавця підмінити дійсність розійшлися категорично.

Маруся – міф в українській історії, міф наразі малознаний, але востребуваний дійсністю. І це вдалося вловити Василеві Шкляру. Свого часу на одній із прес-конференцій я почув від нього про намір написати роман про Марусю. Минуло декілька років напруженої праці – і маємо результат. Не той, що хотілось отримати від талановитого письменника. Але, думаю, що це тільки пристрілка перед більш вагомими працями у його творчості.

1919 рік виявився одним із найдраматичніших в історії України. Василеві Шкляру вдалося передати дух епохи. Дещо штучно виглядають порівняння з сьогоденням, бо причини і наслідки, здавалося б, схожих дій були і є різними. З цього треба виходити, а не прилаштовувати сьогодення до подій минулого чи минуле калькувати із сьогоднішніх подій.

Назва – "Маруся" – зобов'язує, аби головна героїня була в центрі подій. Але мало не половина оповідки відбувається без неї. Було би цікаво не тільки читати опис тих подій, а й побачити їх очима Марусі або бодай почути її ставлення до цього.

Два брати Соколовські загинули від рук зрадників. Третій є священиком, а тому не може воювати. Олександра Соколовська, яка прибрала псевдо Маруся, стала отаманшею замість них. Нема достовірних даних, як вона загинула. Автор послуговується легендою, що їй вдалося вижити під час того лихоліття і дожити до старості в одній з європейських країн. У цьому ж дусі можна було би, скажімо, написати роман про Богдана Сташинського, вбивцю Степана Бандери, і припустити, що на старості років він побував у родинному селі Борщовичі на Львівщині. Міф цікавий, детективний, але чи це головне, коли говоримо про сутність національно-визвольних змагань?



Василь Шкляр приписує Марусі відьомські чари. Її руда коса зводить з розуму ворогів, а родимка над губою закохує в неї бойових побратимів. Любовна лінія є чи не найвиграшнішою в романі. Трагедії додає те, що Маруся думає, ніби її коханий помер від тифу, але він вижив і загинув під Бродами аж у 1944 році.

Отаманша показана нещадною до ворогів України. "Банда Марусі" полонених не брала – і про це насамперед знали вороги. Маруся й сама вбиває тих, хто проти України.

Не все, що написане, є достовірним фактом. А саме на написаному побудована книга Шкляра. Мемуари написані людьми, які героїчно боролися за незалежність України, але з роками прикрасили і перебільшили свою участь у цьому процесі. Натомість велике значення мають свідчення очевидців. Ще живі діти й онуки тих, хто бачив як селами Вінничини "банда Марусі" пересувалася на … верблюдах. Є й чимало інших екзотичних свідчень, які би могли зацікавити письменника. Тут необмежене поле для досліджень, які би лише прикрасили твір.

Українству не вистачає міфів, забарвлених у національні й націоналістичні кольори. Історія України встелена втратами й поразками. Оптимістична трагедія Василя Шкляра дає певні імпульси іншим письменникам. Проте за детективним чи пригодницьким началом слід бачити ідеалізм і романтику героїв національно-визвольних змагань. Написати легке чтиво простіше, ніж зрозуміти сутність боротьби за Україну. Той же "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського став настільною книгою для майбутніх бандерівців. Чи є така ж настільна книга для тих, хто нині здобуває Україні волю?

Василь Шкляр іде у правильному напрямку. Свідченням тому є "Залишенець" і кращі сторінки "Марусі". Виглядає на те, що це поки що єдиний письменник в сучасній українській літературі, який може осмислити національно-визвольні змагання, котрі складають основу історії України. Це тривожний сигнал. Бо без такого осмислення нам не зрозуміти порухів сьогодення і не побачити чи бодай відчути майбутнього. Я не смію давати жодних рекомендацій Василеві Шкляру, просто шкода, що біля нього крутиться чимало осіб, які не мають жодного стосунку ні до українства, ні до духу нашого героїчного минулого, сьогодення і майбутнього…
 
15 листопада 2014 року
(Зі збірки "Оптимізм майбутнього без Бога")
 
Анатолій ВЛАСЮК
Зображення-обкладинка: BBC.com

 
Хто хоче придбати мою книгу "Оптимізм майбутнього без Бога", перерахуйте 75 гривень на мою картку № 4731 2191 0651 0542 у Приватбанку.
Це роздуми про літературу, рецензії книг, літературно-критичні статті.
У розділі "Іван Франко" – аналіз деяких творів письменника та статті про його твори, літературну і політичну діяльність.
Розділ "Інтуїція" – статті про мій роман з такою назвою, а також інтерв'ю зі мною, вміщені на літературних порталах.
Ця книга для тих, хто хоче глибше пізнати літературні твори.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше