Ромашка декоративна хоч і недовго цвіте в садку, але дуже нас ріднить з природою. Садовий вид квітки використовується лише для прикраси саду, а от аптечна ромашка – джерело корисних властивостей. Але ці рослини навіть не родичі, просто ми любимо так називати ці квіти. Взагалі у матрикарії і її двійників цікава історія. Давайте трохи зануримося в старовину і ознайомимося з різновидом садових ромашок.

Трохи історії

Предки вірили, що ці квіти ростуть там, куди падають з неба зірки. На території Русі рослину іменували "белюшкою, поповником, белоголовником, невестушкою". З його допомогою дівчата намагалися дізнатися, чи мають до них почуття молоді люди. Відриваючи по черзі пелюстки, вони примовляли: «Любить, чи не любить…» Сьогодні цей древній атрибут колишніх дівочих ворожінь ми називаємо ромашкою.

Для єгиптян ця квітка була універсальним засобом, що допомагає позбавлятися від будь-яких хвороб. Вони робили настій з ромашки, і пили його раз на місяць для профілактики. За наказом фараона кожен житель Стародавнього Єгипту повинен був щомісяця приймати «ліки».

Про лікувальні властивості ромашки знали і древні римляни, що підтверджує «Природнича історія» — праця Плінія Старшого. Це справжня енциклопедія античного світу. У неї входить 37 книг, 15 з яких присвячені ботаніці. В ті часи рослину використовували як засіб від жіночих хвороб, тому її латинська назва – Matricaria (в перекладі «матка»).

Рослина допомагала людям боротися з недугами і в Середні віки. Правда, відвар потрібно було приймати обережно, оскільки у випадку передозування людина ставав дуже емоційною. А ще його використовували в різних магічних ритуалах. Зілля, приготоване з ромашки, приборкувало перевертнів і відлякувало демонів.

Зараз в такі фантастичні властивості рослини ніхто не повірить, але лікувальний ефект вона все-таки має. Настоянка ромашки – це дійсно гарний антисептичний і заспокійливий засіб. Але це відноситься тільки до Matricaria recutita (аптечної ромашки), а не до схожим на неї рослин родини Айстрових, які ми помилково називаємо ромашками. Саме тому важливо відрізняти справжню ромашку від її родичів, які майстерно їй наслідують.

Садові квіти, схожі на ромашки

Часто ромашкою називають поповник або нив’яник звичайний (Leucanthemum vulgare). Це декоративна трав’яниста рослина, яка жодними лікувальними властивостями не володіє. Зате з неї виходять чудові вінки з великими білими квітами. Дикі види ромену ростуть на луках, а окультурені - садівники вирощують на клумбах.

З ромашкою нерідко плутають і трехреберник непахучого (Tripleurospermum inodorum), що росте вздовж доріг. Зустріти його можна і на полях. Ця рослина швидко розростається і утворює густі зарості, покриті такими ж, як у ромашки, білими квітами. У лікувальних цілях вони також не використовуються.

Піретрум дівочий (Tanacetum parthenium) — ще один представник сімейства Айстрових, теж дуже схожий на ромашку. В його стеблах і листках є отруйні речовини, здатні вигнати з житла всіх шкідливих комах, в тому числі і ненависних тарганів. При цьому порошок, зроблений з піретруму, діє виключно на непроханих «повзучих гостей», а для домашніх тварин і людей він абсолютно нешкідливий. Рослина також використовується для зняття симптомів мігрені, однак до лікувальної Matricaria ніякого стосунку піретрум не має.

Головна відмінність ромашки аптечної від її двійників — це приємний запах, що нагадує аромат стиглого яблука. Відрізняється і будова квітки. Якщо зірвати з неї всі пелюстки, ви побачите опукле і всередині порожнисте квітколоже. У інших рослин воно більш плоске і в основному заповнене.

Багато хто вважає, що ромашка – це споконвічно російська квітка, але таке переконання невірне. Matricaria recutita з’явилася на Русі ще за князя Володимира, коли її привезли з Європи. Нову рослину відразу занесли в травники під ім’ям «Римська пупавка».

Швидше за все, ромашкою його почали називати лише в XVIII столітті завдяки агрономові і селекціонеру Болотову. А може це зменшувально-пестливе найменування походить від популярного в середні віки латинської назви chamaemelon romana. Русичі підхопили прикметник і почали називати її «романовою травою», «романником», а потім і просто «ромашкою».

Сьогодні рідко зустрінеш аптечну ромашку в дикій природі, тому для одержання сировини її спеціально вирощують. Найбільше ефірного масла в квітках, хоча воно є у всій рослині. У процесі перегонки олія проявляє свої унікальні властивості – після окислення набуває блакитний колір. Щоб отримати з рослин один літр ефірної олії, потрібно переробити близько 200 кг сировини.

В роду крім аптечної є ще одна ромашка – зелена (або без'язичкова). Її особливість полягає у відсутності звичної спіднички білого кольору. Потрапила вона до нас з Північної Америки в далекому 1887 році. У аптечної і безязичкової ромашок майже однакові лікарські властивості.

Біла спідничка

З наукового боку, то білі пелюстки є квітами, але неповноцінними. Жовтих дрібних квіток у центрі ромашки так багато, що вони виглядають здалеку як єдине ціле. Саме вони переопиляються і дають початок насінню. Те, що розташоване навколо і виглядає як пелюстки віночка, насправді окремі язичкові квітки. У них теж є і тичинки, але вони безплідні. Подібна будова суцвіть характерна для більшості представників родини Айстрових, тому його друга назва – Складноцвіти – цілком себе виправдовує.

Декоративна ромашка

Справжню ромашку для прикраси ділянки не використовують. Вирощують любителі квітів на клумбах королицю і називають його садової ромашкою. Зацвітає він у липні, час цвітіння – приблизно півмісяця. Відцвілі рослини виглядають досить непривабливо, але садівники готові вирощувати ці чудові квіти навіть заради двотижневого «квіткового вибуху».

Через свою скромність садова ромашка в пишних квітниках здається зайвою. Для сусідства з нею бажано підбирати квіти простіші, наприклад, волошки або дзвіночки. Ефектний контраст вона може створити на одній клумбі з кровохлбкою. А ще ця рослина прекрасно виглядає в білому квітнику.

Існують сорти, у яких жовта серединка захована за білими пелеюстками. До речі, квітки тільки здаються білими, насправді це гра світла і повітря. Вони прозорі, і якщо їх опустити в воду, прозорість підтвердиться. Квіткові пелюстки можна порівняти зі снігом: кожна сніжинка сама по собі прозора, але коли їх багато, вони здаються білими.

Висота садових ромашок буває різною. Одні рослини не дотягують і до 30 см, інші виростають вище 50 см, а є і метрові гіганти. За розміром відрізняються і квітки: від малесеньких ґудзиків до об’ємної шапки.

Вирощування ромашки садової

Ромашка – рослина невибаглива. Єдине, що для неї важливо – це сонечко. Найбільше вона любить відкриті сонячні ділянки, де квітки ростутьвеликими і витягнутими вгору. Якщо висадити королицю в тіні, то квітконіс буде високим, суцвіття дрібним, а цвітіння розрідженим.

Красивим цвітінням королицю віддячить свого господаря за родючий грунт, періодичне розпушування (якщо немає мульчі і з’являється грунтова кірка) і хороший полив. Тобто за загальний догляд без якихось особливих клопотів. Не можна допускати пересихання землі, оскільки посуху рослина переносить погано. Полив потрібно проводити вчасно, але помірно, щоб не було надлишку вологи. Велика кількість води може спровокувати розвиток грибкових захворювань.

Висаджувати ці квіти бажано в родючий шар грунту (до 30 см), створений за допомогою органічних добрив – компост, перепрілого гною. Оптимальна відстань між розсадою – 35-40 см.

Ромашки – це квіти-оптимісти, здатні піднімати настрій. Висадивши їх у своєму саду, ви привнесете в нього тільки позитив. Сподіваємося, вам цікаво було дізнатися про різні види садових ромашок, і тепер ви знаєте основні вимоги щодо вирощування ромену (ромашки декоративної).