Ольга Шарко. Різновиди культур від Юлії Сєрової

Однією з найкорисніших дисциплін, які я вивчала в універі, була міжкультурна комунікація. Викладала її чудова викладачка кафедри філософії гуманітарних наук, кандидатка філософських наук, доцентка Сєрова Юлія Володимирівна (пані Юліє, Вам вітання й низький уклін).

Тож сьогодні я поділюся з вами деякими знаннями про культури, аби ви могли в них краще орієнтуватися.

Що за мудрагельна назва «міжкультурна комунікація»?

Цей термін (МКК) виник 1954 року  у праці «Культура як комунікація» Едварда Холла (у співавторстві з Д. Трагером). Виникненню терміну передувало створення Інституту іноземної служби в 1947 році, засновником якого вважають того ж Холла. Мета установи – підготовка дипломатів та волонтерів Корпусу миру.

Основою міжкультурної комунікації є інтердисциплінарність: вона межує з мовознавством, етикою, соціологією, політологією, культурологією Інтердисциплінарність  забезпечує ефективність її практичного застосування у широких сферах людської діяльності.

Комунікація – це модус (аспект) існування явищ мови, тобто спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації. Вона охоплює канали засобів передачі та одержання інформації, де задіяні прилади, штучний інтелект, мережі, програми.  У вузькому значенні – це основний спосіб спілкування.  
Визначень культури на сьогодні – понад 550. З 1919 по 1951 рік їх налічувалося всього 150.  

Оскільки часто вони не збігаються, їх виокремлюють у шість типів:

- Описові – інтерпретують культуру як суму всіх видів людської діяльності, звичаїв, вірувань тощо.

- Історичні – пов’язують культуру з традиціями і соціальною спадщиною суспільства. 

- Нормативні – визначають сукупність норм і правил, які формують людську поведінку. 

- Психологічні – декларують культуру сукупністю форм набутої поведінки, що виникають у результаті пристосування й культурної адаптації людини до навколишніх умов життя. 

- Структурні – вивчають культуру в  різнотипних моделях або ж єдиній системі взаємопов’язаних феноменів.

- Генетичні – ґрунтуються на розумінні культури як результату адаптації людських груп до місця свого існування.

А тепер про різновиди й класифікації самих культур. Будь-яка з них – національна, етнічна чи навіть космополітична – відповідає чи не відповідає таким параметрам: гостинність, відкритість, патріотизм, душевна гармонія, кар’єра, вміння впливати на людей, чесність, вірність дружбі, вміння виокремлюватися серед інших.

За цими критеріями культури поділяють на колективістські та індивідуалістичні. 

Окрім цього, Едвард Холл розрізняв культури й за ставленням до часу: 

Монохронні – в один проміжок часу можливий один вид діяльності, дії відбуваються послідовно,  одна за одною. Час ретельно планується й сприймається лінійно, поділяючись на відрізки. Час – це гроші. Типові представники монохромної культури - німці та американці, також інші жителі північної Європи. Носії замкнені, зібрані, сконцентровані на своїй роботі, не люблять, коли їх переривають, дотримуються усіх домовленостей, відповідальні, не заважають іншим, пунктуальні, підтримують короткотермінові міжособистісні контакти, поважають чужу власність, рідко дають і беруть у борг. 

Поліхронні – в один проміжок часу здійснюється кілька дій, дії перериваються. Час сприймається як мітка, тому є менш відчутним. Час не є цінністю. Типові поліхромні культури – країни Середземномор’я,  Латинської Америки та Близького Сходу. Носії здатні робити кілька справ одночасно, частіше переривають роботу, надають менше значення домовленостям про зустрічі, часто й легко змінюють свої плани, більше цікавляться людьми й їхніми особистими справами ніж роботою, пунктуальність залежить від взаємовідносин,  схильні встановлювати взаємини на все життя, часто й легко беруть і дають у борг. 

А ще культури поділяють на:

- Контактні – менша відстань і можливість дотику – характерні арабів, латиноамериканців та народнів південно-східної Європи.

- Неконтактні – носії цих культур мінімізують дотики й тримають довшу відстань. Такий тип культури характерний для Далекого Сходу, Північної Європи та США.

Що з прочитаного Ви знали, а що було новим? Поділіться, будь ласка, своїми враженнями в коментарях.