Ольга Шарко. Кілька красивих легенд із мого студентського життя

Привіт усім. Цього разу поділюся кількома гарними легендами з мого нещодавнього студентського життя. 

Першу легенду я розповідала всім увесь студентський період, однак вичитала я її ще в дитинстві в якомусь випуску журналу «Професор Крейд». Легенда ця - про Тараса Шевченка. Тут у подаю у довільному викладі (переказі). 

Легенда про Тараса Шевченка

Ішов якось Тарас селом. Заходить у чийсь двір і чує, як селяни про царя й народ сперечаються – хто від кого могутніше. 
Побачили Тараса й спитали його думки. На що молодий Шевченко попросив дати йому мішок пшона. 
Бере з мішка пригоршню й поділяє її на три фракції:
- Ось ця, найбільша мірка – то народ, прості люди, ось ця дрібка – то пани, а ось ця єдина крупиця – то цар. 
А далі змахує пригоршню так, що вона засипає дві менші фракції й примовляє:
- І от тепер немає ні царів, ні панів, є лише ми – народ України.

Другу легенду я дізналася на одному з засідань клубу «Крапки над «і». Ця історія - про мотивацію та терпець здійснювати задумане.

Легенда про Томаса Едісона

Історія ця - про сина вченого Томаса Едісона. Останній відомий усім за легендою про створення лампи та ілюмінації у вигляді числа нового року. 
Перший же був дорученою особою Едісона, яка мала вкрутити останню лампу на публіці. 
На жаль, дорогою до ілюмінації хлопець чи то послизнувся, чи то перечепився, і розбив лампу. Захід не відбувся, люди розійшлися розлюченими. 
Минув рік, Едісон знову підготував ілюмінацію до святкування – і знову доручив вкручувати останню лампу своєму синові... 

Третя легенда пролунала  від того ж оповідача в той же день.  Події датуються Різдвом чи то 80-х, чи то 90-х років.  Територіально - США. 

Легенда про кмітливого хлопчика

Якийсь успішний бізнесмен вирішив організувати благодійну акцію й у день Різдва запросив сиріт із найближчого дитбудинку в супермаркет, аби ті взяли з нього все, що лише хотіли.  Один хлопчик ніяк нічого не брав аж до закриття. 
Тоді власник супермаркету вирішив його трохи прискорити:

- Хлопчику, лишилося 15 хвилин до закриття. Візьми, що тобі треба, бо потім не зможеш.
- Дядечку, а я справді можу обрати все, що завгодно?
- Звісно, тільки хутчіш, бо ми скоро зачиняємося.

Лишилося 10 хвилин до закриття:
- Малюче, ти чого ще нічого не обрав?
- Дядечку, а точно можна обрати що завгодно?
- Точно, обирай швидше, ми за 10 хвилин зачиняємося.
5 хвилин до закриття:
- Хлопче, я вже злий, чого ти досі нічого не обрав?
- Дядечку, то чи все можна брати, що я схочу?
- Та все, малий, я вже стомився тобі це повторювати.

Час збіг. Усі сироти з обраними іграшками й смаколиками покинули супермаркет. Власник заходить, аби вивести неслухняного малюка.
- Дитя, ми зачиняємося, ти щось обираєш чи ні?
- Так, я обираю Вас!

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8.html