Ольга Шарко. FAQ або відповідь вокабульнутої

Привіт усім! 

Я щиро рада, що мої матеріали не лишають вас байдужими, та подекуди я й сама стомлююся відповідати на ваші коментарі в соцмережах чи просто в блозі. Тому пропоную сьогодні зняти раз і назавжди бодай частину цих питань.

-----------------

Що за «вокабульнута»?

Не впевнена, що правильно вимовляю це поганяло (так, саме поганяло, клички у тварин, а на псевдонім це не тягне), але так мене обізвала якась користувачка якоїсь групи після ось такого допису й опису (тут скрин із іншої групи, бо той допис потім узагалі видалив модератор):

Ну, що ж, чим би дитя не тішилося, аби не плакало. Може, десь ці люде побачать це диво-слово «вокабульнута» та й перейдуть за посиланням прочитати. А там і репостнуть (про клікбейт нижче) 

-----------------

Чому «от-кутюр» а не «від кутюр», «від-кутюр» чи «од-кутюр»?

Зазвичай я в такій ситуації просто покликаюся на відео пана Олександра:

На відео: Сніданок з 1+1. Експрес-урок від Олександра Авраменка "Сукня від кутюр чи от кутюр?"

-----------------

Чим відрізняється «вокабуляр» від «словника»?

Зацитую свою викладачку англійської мови Нижник Тетяну Володимирівну (ясна річ, недослівно): вокабуляр – це активний та пасивний словниковий запас людини, який вона знає, пам’ятає та використовує. А словник – це письмовий систематизований реєстр слів певної мови (чи мов).

Звісно, можна вживати слово «словник» і у словосполученнях «активний словник», «пасивний словник», і у значенні «вокабуляр», яке є більш професійним (його використовують лінгвісти). Проте інколи варто послуговуватися й синонімами – тавтологія нікуди не зникла.

----------------

Чому «Глосарій типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови», а не «Словник типових і рекомендованих…»?

Ну, бо мій глосарій – це не словник 

Ок, спробуймо розтлумачити різницю між цими книжками. Хвилинка нудної теорії.

Всі словники поділяються на суто лінгвістичні (для аспірантів і докторантів україністики ) й галузево-енциклопедичні (ось ці другі в певних випадках можна назвати глосаріями).

Лінгвістичні своєю чергою розрізняють двомовні (вони ж перекладні) та одномовні.

Одномовні словники поділяють на такі:

– тлумачний – пояснює значення слів;

– словник морфем – у ньому слова поділено на морфеми (не питайте мене, де й кому це треба – я сама за 6 років не довідалася);

– орфографічний – тут правильно написано слова, в яких ви сумніваєтеся ;

– орфоепічний – тут можна здивуватися, що ви все життя неправильно наголошували певні слова J;

– словник рим;

– ідіолектний (це реєстр лексики, яку використовував той/та чи інший/інша письменник/письменниця, перекладач_ка чи інший/інша діяч_ка);

– ще якісь там, які я забула зазначити, та гадаю, що ви й так зрозуміли 

Ну, жодним із цих визначень мою працю не опишеш. І водночас мій матеріал і не є повноцінним довідником. Це – вторинний до довідників реєстр. Менше з тим, певну лексику в ньому все ж зафіксовано й класифіковано. Тож, мабуть, кращого й точнішого визначення від «глосарія» ні я, ні моя наукова керівниця Лідія Павлівна Гнатюк так і не дібрали. Отакі пироги...

-----------------

Нащо пхати ці «откутюри» й «вокабуляри» в заголовки? Своїх висловів не вистачає?

Тут філологічна площина перетинається вже з площиною маркетингу та психології. Згодом постараюся викласти в блог лекцію з цієї теми (сподіваюся, що вона в мене збереглася, бо магістратуру я проспала), а поки зосереджу вашу увагу лише на одній лінгвістично-психологічній техніці.

Клікбейт (також можливі назви «клікбейтинг» або «бейтклікінг») –  метод написання заголовків та текстів із залученням якомога емотивнішої лексики, який необов’язково відображає зміст контенту, однак  підвищує зацікавленість читачів/читачок (чи глядачів/глядачок, слухачів/слухачок) до прочитання (перегляду, прослуховування) цього матеріалу.

Заодно поясню, що таке емотивна функція лексики  – це потенційність викликати у вас емоції від певних слів, фразеологізмів чи навіть малих фольклорних жанрів.

По правді кажучи, клікбейт – це різновид маніпуляції, що не є дуже добре. Та більшість блогерів/блогерок (та й журналістів/журналісток) змушені використовувати епатажні заголовки, аби на їхній матеріал звернули увагу. Цього мене ще в «елітному» ліцеї покійна Ю. Ю. Пацук учила: «Яка б не була хороша стаття – якщо заголовок нудний, я її не читатиму».

Я від початку не хотіла грішити клікбейтом. Мотивація назвати рубрику «от-кутюр» полягала лише в тому, щоб заголовок вам хоч якось запам’ятався й був максимально коротким та ємним, бо пояснювати українськими словами, що таке «Haute couture» – це додавати до назви ще дюжину слів. Та попри обурення пуристів/пуристок й інших користувачів/користувачок, яким цей нещасний вислів не вгодив, я його залишу, оскільки без цього тригеру ніхто матеріали читати не хоче. Можете пересвідчитися в цьому самі. Беру для порівняння дописи, які не зазнавали доповнення та повторної публікації в соцмережах станом на 21 серпня 2019 року:

Ось, може, єдиний випадок, коли назва не спрацювала:

 

-----------------

Бігборд чи білборд?

У коментарях до моєї статті «Як інтегрувати українську мову в життя: порада № 1 – глобалізуймося!» одна з дописувачок зазначила:

– чим наштовхнула мене на пошуки. Я з’ясувала, що можливі обидва варіанти. Тут знову звернімося до Олександра Авраменка:

На відео: Сніданок з 1+1. Експрес-урок від Олександра Авраменка "Бігборд чи білборд."

-----------------

Ольга Шарко – викладачка?

Заради всього святого – НІ! Я не викладаю в жодному університеті чи коледжі, не вчителюю в жодній гімназії, школі чи ліцеї, не читаю на платних курсах та не працюю репетиторкою. 

Не працюю я й молодшою науковою співробітницею чи аспіранткою, доценткою, докторанткою, лаборанткою, асистенткою на жодній кафедрі в жодному науково-дослідницькому осередку. 

Так, я маю освіту україністки й аж три кваліфікації – фахівчині з української мови й літератури та англійської мови (бакалавр), викладачки української мови (магістр) та наукової співробітниці (магістр). Ото першої мені б із головою вистачило. Я планую працювати у сфері редактури та художнього перекладу, але поки з цим ніяк – б’юся мов риба об лід. Про перспективи працевлаштування україністів/україністок та проблеми поширення й застосування української мови я напишу окремий матеріал.

Поки  я просто лінгвістична блогерка. У мене за 6 років універу назбиралося усіляких знань і творчих доробків, то чого добру пропадати, як воно може хоч десь комусь у пригоді стати? 

Сподіваюся, я вичерпно відповіла на болючі для вас запитання й усім полегшало. 

Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А також пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.


Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-faq-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C-%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%97.html