|
15 березня 2018
Марина Чиянова |
ДАЛЕКЕ ПЛАВАННЯ
Пірнаю в тебе, наче в океан,
Бо вже пора навчитися пірнати!
Регочу громом серед ікебан,
Хоча й вагаюсь в кубові кімнати.
Та що мій сумнів? Падає на дно,
Коли вдаряюсь об жадані води,
І з головою, наче у сукно,
Закутуюсь у спільні епізоди.
Пливу в тобі, у кожнім дивослові,
У кожній зморшці рідного лиця,
І не боюсь втопитись у любові,
Коли пливеш зі мною до кінця...
© Ольга Романишин, 2017
Зображення-обкладинка: Багнет
| 2 | 1977 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
