Одесит – батько "Бурану"

Валентин Глушко – "Батько" космічної станції "Мир" та першого у світі електротермічного ракетного двигуна багаторазового ракетно–космічного комплексу "Енергія" — "Буран".
 
uahistory.com
 
Здавна людину, яка недочувала, бо була зануреною у свої думи, називали "глушком"…

2 вересня 1908 року в Одесі у Петра та Мотрі Глушків знайшовся син Валентин. Батько мав успішну власну справу: родина з трьох дітей мала няню; три будинки у Києві, Львові та Одесі; власний автомобіль. Коли ж червоні все конфіскували, Петро Глушко став білим офіцером. І мав рід Глушків чотири традиції: нікого не забувати, всього добиватися власною працею, не курити і… сидіти в буцегарні. Не порушив традицій і В. П. Глушко.

У дитинстві Валентин серйозно займався грою на скрипці та малюванням. У 1919 р. родина жила в 15-ій квартирі, по Овчинниковому провулку (нині провулок Нечипоренка), буд. 12; згодом переїхала на Ольгіївську вулицю, 10. Валентин здобував освіту в профшколі.

У 13 років світ Валентина різко змінився – підліток прочитав романи Ж. Верна "Із гармати на Місяць" і "Навколо Місяця" і вирішив присвятити своє життя здійсненню цих польотів. Це рішення змусило його уперше зайти до обсерваторії на Садовій і заходити туди щодня, відвідувати гурток світознавців. Керуючись бажанням полетіти на Місяць, Глушко написав зірці тодішньої космонавтики Костянтину Ціолковському. Їхнє листування продовжувалося 12 років.

Отут і постало питання часу: Валентинові його бракувало. Ранкова руханка (а це було обов’язковим до кінця життя), навчання в школі, гуртки з хімії, фізики; заняття в обсерваторії; музика. О, Глушко так пишався, що має скрипку Дж. Страдіварі! Ходив із нею до Одеської консерваторії професора Г.А. Столярова, потім до музичної академії… Одного разу Валентин по дорозі з консерваторії зайшов до приятеля, де й заночував. На ранок кинувся – скрипку поцупили.
 
uahistory.com
 
Вирішив, що це знак долі – й кинув музику. Економив час: шкодував, що багато часу витрачає на споживання їжі. Написав дві книги з астрономії.

А потім Ленінград, університет. Справи батьків були не блискучими: тато працював у залізничній майстерні, мати – акушеркою. Чекати від них допомоги не хотілося, тому Валентин почав підпрацьовувати, робити ремонти квартир. На цих шабашках познайомився зі студенткою-одеситкою Сусанною Георгієвською і одружився. У їхньому житті трапилася загадкова історія – Валентин начебто через необережність отримав вогнепальні поранення. Шлюб розпався, а Георгієвська стала письменницею написала повість про перший шлюб "Брехуха".

Цікаво, але Глушко не мав диплома про освіту. Чому? Він не зміг вчасно оплатити навчання і його за місяць до захисту відрахували. Але ж Глушко свою дипломну роботу на тему створення електротермічного реактивного двигуна не купував, а сам зробив, тому він відправив розвідку до Комітету з винаходів. І завдяки цьому він отримав запрошення на роботу до Газодинамічної лабораторії Миколи Тихомирова. Пройшли роки і без докторської дисертації ВАК надав Валентину Глушку ступінь доктора наук. У 1934 р. Глушка перевели в Москву начальником сектору НДІ Наркомату оборони.

На 30-му році життя Глушко вперше став батьком. Дочку Євгенію йому подарувала Тамара Саркісова. 23 березня 1938 року Глушка арештували за доносом. Через два дні у підвалах Луб’янки Глушко підписав зізнання: "Являюсь учасником антирадянської організації в оборонній промисловості, за завданням якої проводив шкідницьку підривну роботу. Крім того, займався шпигунською роботою на користь Німеччини". Боячись за долю дитини й свою власну, Тамара зреклася Валентина й він їй не простив.



Особлива рада винесла вирок: 8 років ВТК. Так Глушко потрапив до урядових "шарошок", до школи "ворогів народу"; працював разом із українцем Сергієм Корольовим. Вони творили реактивні двигуни для літаків у КБ при Казанському авіаційному заводі. Їх ліжка стояли поряд. В. Глушко був у "шарашці" головним конструктором, а Корольов його заступником. Під час війни "за разговорчики" арештували батька В. Глушка, який помер у тюремній лікарні.

Після війни двоє струнких красенів Глушко — в чині полковника, а Корольов — у чині підполковника були у відрядженні до Німеччини. "Вивчали досвід німецьких конструкторів". Обоє не уникали численних романів із симпатичними німкенями. В.Глушко проводив час із німкенею, яка збиралася їхати з ним до Москви. Знайшовся у них син Георгій, названий на честь єдиного справжнього друга, творця легендарних "катюш" Георгія Лангемака, розстріляного у лабетах НКВС. Коли немовля померло, фрау лишилася на батьківщині.

Сталін викликав Глушка (всього вони зустрічалися 4 рази) і запропонував йому очолити роботу над ракетою. Конструктор відмовився, бо тоді нікому буде робити двигуни. Генсек сказав: "Ну, що ти візьмеш з цього гордого одесита?!" Глушко запропонував кандидатуру іншого одесита – Корольова.

З 1946 р. Глушко був головним конструктором Особливого конструкторського бюро-456 (нині НПО "Енергомаш"), у якому були створені двигуни всіх ракет для космосу та ядерного щита СРСР.

З цього часу у В Глушка не було навіть власного імені – у відкритій пресі його називали професором Г.В. Петровичем, а С. Корольова – Сергєєвим.
 
selena.sai.msu.ru
 

Після повернення з відрядження В. Глушко закохався й одружився з викладачкою англійської мови на ім’я Магда. У них народилося двоє дітей — Олена (1948) стала геологом, Юрій (1952) – пішов у космічну галузь.

За запуск у 1957 р. першого в історії штучного супутника Землі Глушко отримав свою першу Державну премію (100 000 карб.). Усі кошти він витратив на придбання колекції картин — роботи Івана Айвазовського, Джозефа Бозе та Костянтина Коровина. Чотири полотна пензля Айвазовського вчений заповів Одеському художньому музею.

У 1959-му в житті 51-річного Валентина Петровича з’явилася 18-літня Лідія Перишкіна. Вчорашню школярку вразила аристократична краса головного конструктора, його розум, інтелігентний гумор. Кохання відкрило друге дихання і дало 28 щасливих років. У 64 роки В. Глушко отримав сина Олександра (нині історика), у 77 – Глушко ще легко піднімався сходинками.

За часів Горбачова, коли на догоду вимогам США закрили спеціальну оборонну програму СРСР, політичні некрофіли з мертвого С. Корольова зробили ікону, а живого, творчого В. Глушка довели до інсульту і за дев’ять місяців заживо згноїли в лікарні: після перших двох інсультів він піднявся, пережив третій, а четвертий…

В. П. Глушко помер 10 січня 1989 р. на 81-му році.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Мовний аспект перетворення радянської України на укроолігархат
Протягом лічених років Україна з її успадкованими від СРСР потужною індустрією та високим рівнем освіченості населення стала державою "третього світу". Для відродження мови така метаморфоза сама по собі була вироком, що не підлягав оскарженню.
Читати більше