образа

Якось Учитель з Учнем ішли польовою дорогою. Аж бачать — назустріч прямує, лаючись, чоловік, весь схвильований, ледь-ледь не плаче.
— Що трапилося, друже? — запитує Учитель.
— Та мене щойно якийсь негідник образив останніми словами і, до того ж, нізащо! Що я йому такого зробив?
— Він не міг тебе образити, — відповів Учитель.
— Як же не міг, якщо образив! — здивувався перехожий. — Ти ж його навіть не знаєш, та й мене бачиш уперше. Як ти можеш таке казати?
Вчитель відійшов на кілька кроків, видивляючись щось на землі, потім схилився, підняв щось і повернувшись до нього, простягнув знайдене в затиснутому кулаці:
— Візьми, ось це тобі обов’язково допоможе.
Той машинально взяв запропоноване, але, побачивши, що це жук, злякався та відкинув комаху геть:
— Що це означає? — обурився перехожий.
— Вибач, друже, я не хотів тебе злякати. Та мій Учень точно має те, що тобі потрібно. — І, звернувшись до свого попутника, мовив: — Дай цьому поважному панові те, що ми знайшли з тобою, коли відпочивали в саду.
— Що це? — насторожився перехожий. — Якщо ще якась гидота, я не візьму!
Учень розв’язав торбинку і дістав звідти яблуко. Перехожий збентежено оглянув гарний і соковитий плід та, переконавшись, що жодної каверзи немає, ввічливо відмовився.
— Чому ж ти не береш його? — поцікавився Учитель. — А жука таки взяв!
— Жука я взяв мимоволі, — заперечив перехожий, — адже я не знав, що саме ти мені пропонуєш! А яблуко мені просто не потрібне…
— Ось так і у житті — часто ми приймаємо те, що нам не потрібне і навіть огидне просто так, не замислюючись. Нам дають — ми приймаємо… Але між «давати» і «дати» є одна дуже істотна відмінність. Я можу щось тобі давати, але поки ти це не приймеш, моя дія залишиться незавершеною: я даю — ти не береш. Але якщо я тобі даю, і ти це приймаєш — моя дія стає завершеною: я дав — ти взяв.
Я не можу тобі дати щось, допоки ти це «щось» не приймеш! Я можу давати, але «дати» — це дія, яка залежить від нас обох — рівною мірою.
Якщо хтось ображає тебе, ти маєш вибір: або прийняти його образи (найчастіше ми так і вчиняємо, не замислюючись) і образитися, або просто не приймати їх, усвідомлюючи, що це тобі не потрібно. Ось чому я й сказав, що та людина не могла тебе образити — вона тебе ображала, але ти «допоміг» їй себе образити, прийнявши образливі слова!