Нищівно час диктував: Анна Франк

"Я не думаю про всі страждання. Я думаю про красу, яка все ще залишається".

Анна Франк — одна з найвідоміших жертв Голокосту, яка померла у віці 15 років у концтаборі Берґен-Бельзен.

Вона народилася 12 червня 1929 року у Франкфурті-на-Майні. Вона жила в багатому домі з люблячими батьками. Чотири роки потому, у 1933 році після того, як Гітлер здобув достатню могутність в Німеччині, аби мати змогу жорстоко поводитись з євреями, сім'я Франк вирішила переїхати до Амстердама. Вони думали, що там будуть в безпеці. 

Анна жила життям нормального підлітка зі злетами та падіннями, поки все не змінилося в травні 1940 року. Гітлер вдерся до Нідерландів, а батьки Анни, Отто та Едіт Франк, почали боятися за себе та життя своїх дітей. Вони мусили знайти місце, щоб сховатися, і їм це вдалося. Адміністративна будівля Отто Франка мала додаткову кімнату, про яку не знав ніхто, крім нього і деяких вірних йому колег. Відтак вирішив переїхати туди зі своєю сім'єю та ще однією родиною — ван Пельзез.

Між тим, зовсім юна Анналіз мріяла стати кінозіркою чи письменницею, хотіла, аби її праця жила й після смерті. На її тринадцятий день народження вона отримала щоденник від батька, який вона так відчайдушно хотіла мати, і після цього почала писати всі деталі свого життя в ньому.

Через деякий час сім'ї Франк і ван Пельзез переїхали на горище. Поки там жили, Анна писала про своє життя на горищі і про те, яке саме життя вона хоче після війни. Переховування тривало два роки, і ґестапо викрила їх після того, як отримала від інформатора звістку (ім'я його ніколи не було ідентифіковано).
Усіх членів родин відправили до Авшвітца, де жінок розлучили з чоловіками і примусили працювати. Незабаром після цього жінок також розділили. Анна та її старша сестра Марґо були відправлені в інший концентраційний табір під назвою Берґен-Бельзен, де обидві пізніше померли від тифу.
Єдиний, кому вдалося сховатися і вижити в таборах, був Отто Франк, батько Анни. Тоді один з його довірених службовців дав йому щоденник Анни, який він взяв після їхнього арешту.
Щоденник був опублікований як книга в 1947 році. З того часу його переклали на 50 різних мов, одна з них — українська. Мемуари стали бестселером у світі. Усе, як вона хотіла, — її праця продовжила її і після смерті.

 Скільки ж мужності було в цій маленькій дівчинці... У своєму щоденнику вона занотувала:

"Я знаю, чого я хочу, у мене є мета, своя думка, у мене є релігія та любов. Дозвольте мені бути самою собою і я буду задоволеною. Я знаю, що я жінка. Жінка з великою внутрішньою силою і великою мужністю".

Зображення — pinterest.com

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше