|
23 липня 2019
Анатолій Власюк |
Ну, що ж, давай. Остання зустріч –
І завтра я рушаю в путь.
Підозрами мене ти знову мучиш,
Мов дзиґа крутишся, мов ртуть.
Нам вже давно з тобою ясно,
Що Сонце зійде і зайде.
В минулому було прекрасно,
Та старість все ж колись прийде.
Співають зорі в темнім небі.
І Місяць в руки взяв стерно.
А люди заздрять вже амебі.
Життя іде собі на дно.
Не треба зайвих слів, кохана.
Ми народились не тепер.
Рабом кремлівського не стану пана,
Щоб Україну він не зжер.
Не бійся. В цьому ми не перші.
До смерті свій пройдемо шлях.
Наснилось, як японські гейші
Вбивають в труну срібний цвях.
Зміни думки, людино Божа!
Безсмертя – ось твоя стезя.
Ти все на цьому світі зможеш –
І пішаком зіб’єш ферзя.
… Ну, що ж, давай. Остання зустріч –
І завтра я рушаю в путь.
Підозрами мене ти знову мучиш,
Мов дзиґа крутишся, мов ртуть…
Анатолій ВЛАСЮК
21 травня 2016 року
| 0 | 1133 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
