Ну, ось і все. Закінчився політ.
Кохання в муках помирає.
Воно тривало стільки літ.
Лиш Боженька про це все знає.
Здається, таємниць нема.
Ти вільна вже невільною побути.
У серце холодом вселилася зима.
Все маєш добрий шанс забути.
Почати з чистого листа.
В майбутнє глянути сміливо.
Та ти тепер уже не та.
Ти більше вже не віриш в диво.
Ти не повіриш у слова –
Нехай красиві й ніжні будуть.
Не захмеліє голова.
І усмішка чужа не збудить.
Роки зухвало промайнуть.
Колишнього вже не відчуєш.
Кого кохала – ті не ждуть.
Це лиш в уяві все малюєш.
Тебе у мріях не спинить.
Романтикою сліпо мариш.
О, Боже! Як душа болить.
Життя, чому так швидко стариш?
Минулого ще промайнуть
Миттєвостей щасливі кадри.
Пора збиратись в дальній путь.
І вже тобі ніхто не заздрить.
Анатолій ВЛАСЮК
27 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
