Ну, це вже вопшче... (Друга серія лінгвістичного диспуту)
Уявіть собі, ми сьогодні зі слюсарями мирно сидимо, звично обмінюємося новинами. І раптом: лава на лаву? Вчорашній Васьковий опонент мовної дискусії, наче шакал Бацила, веде "шоблу". Здоровий, як тюрма з прибудовою, мужик питає:
- Так хто, бля, наш великий, бля, магучий обозвал? Как?
- Сказал, что не законний, не ка.... Как йєго? – втрутився "шакал".
- Вот-вот, бля. Я тут сейчас і вашу мову і вас усєх здєлаю... – продовжив здоровань.
Але ж Васько при своїй конторі, при підтримці важкої артилерії (його колеги – центнер з гаком кожний), тому сміливо врізав:
- Я й сказав, що ваша мова – неканонічна, тобто нелегітимна. - Убивчий аргумент Васька паралізував блямовних опонентів. - Ви ж самі знаєте, що усі ваші Біблії написані мовою Київської Русі, а не вашою російською. А канонічна мова та, якою написане Святе Письмо. Що тут не так?
Здоровань почав із інтимних подробиць спілкування з матір’ю Васька, потім сказав, що зробити "язык в законе" пльова справа, щоб бандєри не вякали.
- Ну, давай, блямовненький москалику, переклади хоч "Отче наш"! Це ж наш кличний відмінок "отче", у вас його немає! Чи, може, є? – сяяв Васько.
- Так ти чьо, падла, нас сюда прівьол? – раптом накинувся здоровань на шакала. – Іди тепер, проставляйся!
З тим наші наукові опоненти нас покинули.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
