НОВЕ ВІДКРИТТЯ: ПОХОДЖЕННЯ назви "УКРАЇНА"

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Через тисячолітнє нагромадження знищених, замовчуваних, перекручених даних і тлумачень, цей дуже ємкий матеріял може сприймаєтися важко (коли майже кожне слово треба очищати від тисячолітніх перекручень), тому пересічному читачеві варто просуватися по одному абзацеві за день, у доброму гуморі. Так ото у бон вояж, дорогий друже, у добрий шлях!

Навіщо притягувати за хвоста будь-які пояснення, аби спростувати образливе "Окраїна", мовляв, окраїна російських боліт. А де гідність? Шукають у слові "Україна" неземної величі. Але правда є величнішою і вона відкриває суть України.
Двозуб князя Святослава Хороброго - родовий сарматський знак княжого стану, з часів до нашої ери.

Колишня Сарматія розділилася на дві козацькі держави, все ще арійського устрою. Це народовладдя, віче та права людини (відсутність рабства). То були дві Козарії, називалися вони так тому, що державотворчим ядром були прямі нащадки сарматів - козаки (або козари, це те саме), очолювані виборними коганами (керувати, діяти, коїти, коян-коган - діяч, виконавець державних повноважень).
Зміна назви з Сарматії на Козарію має означати пониження стану, перехід до державного устрою, коли верховна влада належить не духовній верстві (відунам), а воїнам (козакам).
У східну, степову Козарію, просочувалися ще й інші народи (під крило благополучної правової держави) всі мали свою природну віру і мали рівні права і таку саму руську (українську) державну мову, як у киян. Очевидно, через наявність кількох вірувань у одній державі, прийшлося відійти від верховенства духовної верстви, бо у кожного народу була своя, або і не було ніякої. Козацька частина громадян Східної Козарії звалася половцями, жителями поля (згодом - Дике Поле).
З часом, степова Козарія (через блискуче за виконанням зараження кабальною релігією та корупцією) змінила свою сутність на рабську нахлібницьку державу та стрімко йшла до біди. Тому вона була розбита братньою дружиною чубатого козака князя Святослава і була приєднана до Києва.
У Києві потроху розросталася громада смиренних християн, дружніх ворожій Візантії (сучасною мовою - п'ята колона). Після таємних убивств останніх князів-козаків-чарівників (віщого Олега, Ігора та Святослава) та хрищення відичної козацької Русі рабиничем Володимиром у кабальну релігію, всі козацькі осередки, знання, пам'ятки та навіть імена людей були знищені і замінені іноземним сурогатом. А вільний народ, якого боялася Візантія та платила йому данину, став кріпацьким. Почалася тисячолітня Руїна, яку називають "ніч Сварога".
Об'єднана тимчасово Святославом, від Дніпра до Чорного та Хвалинського морів, ослаблена хрищенням київських земель, Сарматія знову розпалася: на тюрську державу Команію, з тюрською мовою, та охрищену Русь. А козаки-козари-половці-бродники вже не були державотворчим ядром степової Команії, зате зберегли відичну віру предків і характерництво. На щастя, козацькому роду нема переводу.
У середні віки саме ці степові козаки і повернули київським русинам втрачене козацтво і чарівництво-характерництво; навіть домоглися утворення сарматської держави - Гетьманщини.
Тому степові козаки, на той час, і зберігали правдиву історію, що були нехрищені. Вони знали про Оданацера, що завоював і правив Римом, та читали лекції у Сорбоні. Але кабальна релігія далася взнаки і Гетьманщина опинилася в кабалі, поглинувши і цю останню хвилю козаків, які вели безперервний родовод (і арійську культуру) від доісторичних часів.
Тож, слово "Україна" означає державу окраїнців, степових козаків нехрищеного Дикого Поля, половців-бродників-козарів-сарматів. Не окраїну заліських болот, а козацьку окраїну кріпацької Русі, Великий Луг.
Кабальна Русь переродилася знову на козацьку державу, державу степовиків з окраїн Русі. Козаки це окраїнці, що жили на нехрищених окраїнах Русі.

Те, що всі чули про православну віру січовиків, має пояснення:
1. Православ'я - славлення Прави, свята відична чарівна віра, якій українці завдячують всіма найкращими рисами. А християнська віра називалася правовірною (ортодоксальною), допоки не поцупила ім'я святої чарівної віри, саме у ці козацькі часи, коли православні (відичні) козаки знову запанували на Русі в державницькому розумінні - створили Гетьманщину.
2. Задля поповнення своїх рядів закріпаченими русинами і об'єднання з Руссю, козаки були вимушені перевдягнутися у одну з ними віру (Матір Слава стала Богородицею, Ярило - Юрій, тощо).
3. У козаків на той час було просунуте (не кабальне) аріянство, подібне до протестанства. А християнські попи питомо ставили палки в колеса боротьбі козаків за права людини.

Дохристиянські князі були духовними особами, відунами. Віщий Олег означає "віщун", полоцький князь так і звався Всеслав Чародій (Брячисла́вич). Князь Святослав очолював чубату дружину, а зважаючи на його високе міжнародне положення і хист переможця, він мав бути характерником. Потім, після втрати своєї віри, бачимо ознаки її часткового відновлення у козацькій країні: Вишневецький — Байда. Звідкись у "християн" узявся найвищий відичний чаклунський рівень - байда (будда). Або сарматське "гетьман".

До речі, польська шляхта цуралася простих поляків і виводила себе від сарматів (звідки ті сармати могли бути серед поляків, як не через козаків?). Та і устрій держави у Речі Посполитій, і у Гетьманщині був сарматський - військовий (воєвудства у поляків та полково-сотенний устрій у Гетьманщині).

Тож, назва "Україна", справді, походить від слова "окраїна", але вона означила визволення кабальної Русі і повернення її до козацьких устоїв, по суті, приєднання до вільного Великого Лугу, приєднання Русі до України (козацької окраїни).

А "українець" означає "козак" і Україна це Козаччина. Мапа "Alexis-Hubert Jaillot, L'europe divisee suivant" 1696 року позначає землі України під назвою "Vkraine Payses des Cosaqves", що означає: "Україна земля козаків". Перед цим була кріпацька Русь, а стала земля козаків з окраїн.

ЩЕ. Згадка у літописі  1187 р про Оукраїну підтверджує, що поряд з хрищеною Руссю існувала низова вільна від кріпацтва козацька Україна (яка у середні віки пошириться на всю Русь і створить Гетьманщину). Вичитка: "І.О. Мішина,  Л.М. Жарова і О.О. Міхєєв тлумачать слово «Україна», яке згадується близько 1185 у Іпатієвському літопису, як позначення «степового порубіжжя», бувші південні території Київської Русі". Тож видумка, що козацтво-характерництво створили кріпаки-втікачі середньовічча (які не те що козацького звичаю роду Святослава, а й віри та імен родових уже позбулися кілька століть тому) це чергова "загадка історії" яка перечить глуздові і виховує смертельно небезпечну для народу меншовартість.

ЩЕ. Також, згідно глузду існування козацьких окраїн, вони були і на землях теперішньої З.Європи - укри. З них навіть сміються, замість того, щоб пишатися древністю славного українства-козацтва. Так само, від східних укрів-окраїнців запозичена назва угрів-угорців (як і від Русі - назва росіян, все те саме повторюється, це очевидні речі).

ЩЕ.     ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА «КОЗАК»             ВЕСЕЛКА НАСТРОЇВ (співоча)