НОВЕ ВІДКРИТТЯ: ПОХОДЖЕННЯ назви "УКРАЇНА"

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Через тисячолітнє нагромадження знищених, замовчуваних, перекручених даних і немислимих наукових тлумачень, цей дуже ємкий матеріял, з питання походження назви "Україна", може сприймаєтися важко (коли майже кожне слово треба очищати від тисячолітніх перекручень), тому пересічному читачеві варто просуватися по одному абзацеві за день, у доброму гуморі. Так ото у бон вояж, дорогий друже, у добрий шлях!

Навіщо притягувати за хвоста будь-які пояснення, аби спростувати образливе "Окраїна", мовляв, окраїна російських боліт. А де гідність? Видумують у слові "Україна" якусь велич. Але правда є величнішою і вона відкриває суть України.

Позаяк кріпацька релігія сприяла загарбникам (наприклад, Золотій Орді, тоді духовенство офіційно молилося за монгольських правителів і тодішні церкви були найбагатшими за весь час існування), то старовіри відичного православ'я, козаки-окраїнці, врятували країну від чергового поневолення (бусурманського та католицького), тому поширили своє народне ім'я вільних окраїнців-українців на всю звільнену ними кріпацьку Русь.

Держави носять ім’я державотворчого народу (це все — назви одного народу у різні часи):

Сарматія — держава сарматів

Русь — держава русів.

Козарія — держава козаків.

Україна — держава українців (низових козаків-окраїнців).

Пора вчитися думати. З якої причини могла відбутися така велика подія, як зміна назви держави, якщо народ зостався той самий і не був загарбаний іншим народом? Насправді, Русь була таки "загарбана" окраїнцями-козаками з Дикого Поля, та сталася зміна суті та устрою держави: була кріпацька, а стала козацька Гетьманщина (з прадавнім сарматським Уставом, збереженим нехрищеними степовими козаками ще й давшим придушеній святою інквізицією З. Європі конституцію та Відродження, через лицарську славу Січі і діяльність Пилипа Орлика у З. Європі).
Іншої розумної причини перейменовувати відому всьому світові країну на якусь безіменну назву («рідний край», «оу-країна, країна яйце, зародок», або іноземне «ойкумена») нема. Навіть хрищення, докорінний переворот, і то, не став причиною для перейменування Русі.

Як це було?

Двозуб князя Святослава Хороброго — родовий сарматський знак княжого стану, з часів до нашої ери. Сармати це українці, про це є достатньо багато тверджень давніх літописців. Тому і мова та культура сарматів не зникли "раптом", це Русь була і є.

Колишня Сарматія розділилася на дві козацькі держави, все ще арійського устрою. Це народовладдя, віче та права людини (відсутність рабства). То були дві Козарії, називалися вони так тому, що державотворчим ядром були прямі нащадки сарматів - козаки (або козари, це те саме), очолювані виборними коганами (керувати, діяти, коїти, коян-коган - діяч, виконавець державних повноважень).
Зміна назви з Сарматії на Козарію має означати пониження стану (Чарматія - держава волхвів), перехід до державного устрою, коли верховна влада належить не духовній верстві (відунам), а воїнам (козакам).
У східну, степову Козарію, просочувалися ще й інші народи (під крило благополучної потужної правової держави) всі мали свою природну віру і мали рівні права і таку саму руську (українську) державну мову, як у киян. Очевидно, через наявність кількох вірувань у одній державі, прийшлося відійти від верховенства духовної верстви, бо у кожного народу була своя, або і не було ніякої. Козацька частина громадян Східної Козарії звалася половцями, жителями поля (згодом — Дике Поле).
З часом, степова Козарія (через блискуче за виконанням зараження релігією кабали та корупцією) змінила свою сутність на рабську нахлібницьку державу та стрімко йшла до біди. Тому вона була розбита братньою дружиною чубатого козака князя Святослава і була приєднана до Києва.
Маючии досвід з Козарії, грошовита юдейська верхівка переїхала до другої столиці, Києва, та зайнялася лихварством (що пізніше спричиняло бунти, придушувані Володимиром Великим). У Києві потроху розросталася громада смиренних християн візантійського походження (сучасною мовою — п'ята колона). Після загадкових убивств останніх князів-козаків-чарівників (віщого Олега, Ігора та Святослава) та хрищення відичної козацької Русі "рабиничем" Володимиром у кабальну релігію, всі козацькі осередки, знання, пам'ятки та навіть імена людей були знищені і замінені іноземним сурогатом. А вільний народ, якого боялася Візантія та платила йому данину, став кріпацьким. Почалася тисячолітня Руїна, яку називають "ніч Сварога".
Об'єднана тимчасово Святославом, від Дніпра до Чорного та Хвалинського морів, ослаблена хрищенням київських земель, Сарматія знову розпалася: на Команію (вже з тюрською мовою) та охрищену Русь. А козаки-козари-половці-бродники вже не були державотворчим ядром степової Команії, зате зберегли відичну віру предків і характерництво. На щастя, козацькому роду нема переводу.
У середні віки саме ці низові козаки і повернули київським русинам втрачене козацтво і чарівництво-характерництво; навіть домоглися утворення сарматської держави — Гетьманщини.
Тому степові козаки, на той час, і зберігали правдивий літопис, бо були нехрищені. Вони знали про Оданацера, що завоював і правив Римом, та читали лекції у Сорбоні (Сірко). Але кабальна релігія далася взнаки і Гетьманщина опинилася в кабалі, поглинувши і цю останню хвилю козаків, які вели безперервний родовод (і арійську культуру) від доісторичних часів (наприклад, народні звичаї козаків Кубані мали яскраву спорідненість з Ріг-Ведою аж до революції).
Тож, слово "Україна" означає державу окраїнців, степових козаків нехрищеного Дикого Поля, половців-бродників-козарів-сарматів. Не окраїну заліських болот, а козацьку Окраїну кріпацької Русі, Великий Луг.
Кабальна Русь переродилася знову на козацьку державу, державу степовиків з окраїн Русі.

Те, що всі чули про православну віру січовиків, має пояснення:
1. Православ'я — славлення Прави, свята відична чарівна віра, якій українці завдячують всіма найкращими рисами. А християнська віра називалася правовірною (ортодоксальною), допоки не забрала ім'я святої чарівної віри, саме у ці козацькі часи, коли православні (відичні) козаки знову запанували на Русі в державницькому розумінні — створили Гетьманщину.
2. Задля поповнення своїх рядів закріпаченими русинами і об'єднання з Руссю, козаки були вимушені перевдягнутися у одну з ними віру (Ярило — Юрій, тощо).
3. У козаків на той час було просунуте (не кабальне) аріянство, подібне до протестанства. А християнські попи питомо ставили палки в колеса боротьбі козаків за права людини.

Дохристиянські князі були духовними особами, відунами. Віщий Олег означає "віщун", полоцький князь так і звався Всеслав Чародій (Брячисла́вич). Князь Святослав очолював чубату дружину, а зважаючи на його високе міжнародне положення і хист переможця, він мав бути характерником. Потім, після втрати родової віри, бачимо ознаки її часткового відновлення у козацькій країні: Вишневецький — Байда. Звідкись у "християн" узявся найвищий відичний чаклунський рівень — байда (будда). Або сарматське "гетьман".

До речі, польська шляхта цуралася простих поляків і виводила себе від сарматів (звідки ті сармати могли бути серед поляків, як не через козаків?). Та і устрій держави у Речі Посполитій, і у Гетьманщині був сарматський — військовий (воєвудства у поляків та полково-сотенний устрій у Гетьманщині).

Тож, назва "Україна", справді, походить від слова "край-окраїна-українці", але вона означила визволення кабальної Русі і повернення її до козацьких основ, по суті, приєднання до нехрищеної степової частини Русі, до вільного Великого Лугу. Це приєднання Русі до Козаччини, Козацького Краю, України.

Відповідно, мапа "Alexis-Hubert Jaillot, L'europe divisee suivant" 1696 року називає землі України "Vkraine Payses des Cosaqves" (Україна Земля Козаків), це буквально означає "Україна — Козацький Край", тому Україна це Козаччина.

Відповідно, "українець" означає "козак". Тому назва "Козаччина" вживалася на рівні з назвами "Україна" та "Сарматія".

Очевидно, попи, маючи вплив, сприяли поширенню менш змістовної назви "Україна", щоб затерти набагато славніші назви "Сарматія" та "Козаччина", які з часом відійшли у минуле, разом зі славою та самосвідомістю народу.

ЩЕ. Згадка у літописі  1187 р про Оукраїну підтверджує, що поряд з хрищеною Руссю існувала низова вільна від кріпацтва козацька Україна (яка у середні віки пошириться на всю Русь і створить Гетьманщину). Вичитка: "І.О. Мішина,  Л.М. Жарова і О.О. Міхєєв тлумачать слово «Україна», яке згадується близько 1185 у Іпатієвському літопису, як позначення «степового порубіжжя», бувші південні території Київської Русі". Тож видумка, що козацтво-характерництво створили кріпаки-втікачі середньовічча (які не те що козацького звичаю роду Святослава, а й віри та імен родових уже позбулися кілька століть тому) це чергова "загадка історії", яка виховує смертельно небезпечну для народу меншовартість і перечить глуздові.

ЩЕ.     ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА «КОЗАК»             ВЕСЕЛКА НАСТРОЇВ (співоча)