Нонна Копержинська

1 травня у студентки Нонни Копержинської було свято, подвійний дебют:

- саме цього дня в Києві вона дебютувала на світ Божий;
- на екрани кінотеатрів УРСР вийшов фільм Олександра Довженка "Щорс", де вона зіграла свою першу роль.
 
Свято-святом, а згадати нічого... Київ, у медчастині на скрині під час курсів її мати народила. Кришенятком відвезла на Донбас бо сама ж мобілізована, медик. Згадувала, як голодним цуценям тинялася попід тинами, жебрала окрайчик хліба. Батько помер, коли Нонні було два рочки. Школа, де гостроязике дівча діставало вчительок. Майже все склала на "відмінно на хіміко-фармацевтичний факультет університету ім. Шевченка, але лиха година занесла під вікно театрального". Без вагань забрала документи в університеті — й вступила до театрального. Потрапила в групу Амвросія Бучми.

А що потім? Війна. Запаморочливе кохання, шлюб, син Євген і - розлучення. З того часу звикла палити пачками "Біломор". У 1946-му її запросив до трупи Гнат Юра, тому мала один єдиний запис у трудовій книзі – актриса театру імені Івана Франка. Голодно, часом доводилося й спати у театрі в ложі. У 33 доля послала їй щасливий службовий роман. Разом із чоловіком, режисером театру Павлом Шкрьобою вони побудували дачний будинок, посадили дерева, ростили синів (молодшого сина Дмитра народила, коли їй було сорок). У хлопців виявилися здібності до мов.
  Аристократка духу переграла безліч мамочок, бабусь, жінок, далеких від її ідеалів. Були й незабутні ролі, які зіграла в кіно Королева епізодів - Копержинська Нонна Кронидівна: тітка Секлета у фільмі "За двома зайцями" (1961), Рогнеда Карпівна в "Королеві бензоколонки" (1963). Крилата фраза з її ж кінофільму: "Тітка Секлета просила передати, що ви...".

Найбільш відданими її глядачами були футбольні вболівальники, адже Нонна Кронидівна була фанаткою "Динамо", була Копержинська й затятим водієм. Щоб возити чоловіка на дачу в Осокірки, вони розжилися на дивовижне створіння радянської технічної думки — апельсиновий "Запорожець 968-М". Копержинська-водій - дійова, вибухова й емоційна, частенько таранила на бульварі Лесі Українки гонорові "Волги", задерикуваті "Жигулі", бо тиснула на гальма не завжди вчасно.
  Інколи Нонна Кронидівна пащекувала, коли питали про її одруження: "Свого Павлушу я покохала за дуже великі достоїнства!". А байкарі тлумачили це так. Якось на репетиції Павло Маркович зображував радянського "діяча", якому треба було стрибнути у сценічний "котлован" заради високої ідеї. Готувався до стрибка... Але раптом лопнула резинка — і актор... показав свої достоїнства.

Скільки сил поклала, коли витягла чоловіка з першого інсульту! І підступні удари "під дих": смерть чоловіка; після Чорнобиля її обожнюваний первісток захворів на рак і виїхав із родиною в Чехословаччину; її єдина онука зустріла заможного чоловіка, і він допоміг українській студентці здобути освіту в Америці. Коли панувала політика "економної економіки", актрису, як баланс, скоротили, що зламало її. Гостроязика, нескорена актриса сама написала заяву і пішла в нікуди: на дачу, солити, консервувати... 
  16 років Нонну Копержинську роз’їдали зсередини смертельні метастази. Померла 10 червня 1999 року. Похована поруч зі своїм чоловіком. 

Через рік після матері від такої ж хвороби помер її старший син Євген. 

Посивів від горя і її улюблений песик, останній друг хазяйки.