НІМА САМОТНІСТЬ
ніколи я не відгадаю
ту загадку зі жменьку слів
внівець нас доля обіграє
хотів цього б – чи не хотів
утне питання нам з тобою
про темну ніч про зорепад
та що ж їй скажеш –
"От такої…"
втім не пробачиш жодних зрад
вона пішла тоді від тебе
чи ти так жити не хотів
роздерлося горішнє небо
і щастя зойк туди злетів
дарма блукати поміж хмари
та знов чекати там когось
зарікся кликати до пари
щоб потім горе не знайшлось
та хай собі питає й досі
оракул – в того майбуття
"Що?..."
день прийдешній нам приносить
що ніч – для того ж каяття
не відгадаю вже ніколи
ту загадку ту жменьку слів
себе в люстерко сивочолим
наразі вбачив – й онімів
21 червня 2016
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
