Незабутня...

Багато-багато кого ми зустрічаємо на своєму шляху: одні – допомагають, інші – заважають. А дехто просто є. Завжди поруч. У серці.

І якщо б запитати, що б ми робили без них, то відповіддю було б: "А це як?"

***

Вона — ніжна, мила дівчинка. У неї прозорі сині очі та золотаве м'яке волосся. Тендітна та маленька. У легкій сукенці, якою кумедно грається вітер.

Кожен знає її чи хоч раз у своєму житті зустрічав — це точно.

Дівчатко, яке так палко любить світ і все у ньому: дерева, травичку, людей, небо, сонце. Найменші дрібнички у її очах — краплини радості. Вона не знає слова "буденність". Дівчинка дивиться на життя світлими очима, насолоджується кожним моментом. Вона точно знає: як би важко не було, як би не боліло, не пекло, не мучило, — усе буде добре. Маленька, проте з величезною силою всередині: глянеш у її глибокі очі — і теж повіриш у краще.

Її не треба кликати, вона приходить сама: у моменти смутку чи відчаю. Сідає поруч, бере за руку, гладить її, втішає, заспокоює. І, неодмінно, безліч разів повторює: "Усе буде добре, повір, ти лише зачекай. Зовсім трохи, не багато".

Знаєш, ти міг зустріти її у лікарні, поруч із мамою хворої дитини, яка не зважає на страшні слова лікаря, чи на вокзалі у хвилини тяжкого прощання перед від'їздом у невідомість, чи в аудиторії, де студенти збираються складати іспит, чи серед куль і пострілів, чи перед важливою зустріччю.

Або ж... Йдеш морозною вулицею, тобі холодно, хочеться якнайшвидше заховатися під теплу ковдру і не вилазити звідти зовсім. Біжиш, злишся на перехожих і на цілий світ, бурчиш. Аж раптом вона, запнута яскравим шарфом, наздоганяє. Підходить, ніжно шепоче: "А потім буде весна, тепло, кохання, а поки — ялинка, мандарини, посиденьки із друзями біля багаття. Хіба ж це не чудово?" Посміхаєшся, і вже не хочеться злитися. І так завжди: вона вкаже на хороше, змусить радіти тому, що є, і бачити світло у тому, що буде.

Маленька, непомітна, завжди в куточку, скромна, але така важлива, необхідна. Без неї нічого не буде. Поки це дівча поруч, ти живеш. Вона — тендітна і сильна водночас. Ця маленька, ніжна дівчинка, яку люди кличуть надією.

***

Дівчина-загадка… Така знайома, навіть, рідна усім, проте ніхто не знає, яка вона справжня. Для кожного різна. Щоразу має нове обличчя. Ніколи не одягає одного й того ж одягу. Сьогодні вона спокуслива, із яскраво-червоною помадою та нафарбованими віями, у надто короткій сукні та на величезних підборах, а завтра – у ніжній рожевій сукенці, що закриває коліна та з ледь рожевими присоромленими щічками.

Ти не пізнаєш її, хоча вона неодмінно зустріне тебе. Можеш не вірити, але від її настрою змінюватиметься твоє життя. Сьогодні ти літатимеш від щастя, а завтра вона може знищити, спалити тебе. Ніжна, добра, спокуслива, вона піднесе тебе до небес, лише за однієї умови: не нехтуй нею. Цією дівчиною не можна легковажити, бо тоді вона піде і забере із собою усі почуття.

Вона ненавидить фальш і одразу бачить її. Якщо вона розчаровується, то просто йде, але повертається. Коли ти безсилий, розбитий, страждаєш, вона неодмінно вилікує і втішить. Варто лише відкрити серце та впустити її. Проте ця примхлива дівчина ніколи не скаже час свого візиту, не попередить, а просто увірветься у твоє життя та почне встановлювати власні порядки. І ти підкорятимешся, та ця покора буде солодшою за будь-який мед. Кожна хвилина у її присутності здається раєм. Вона зачаровує, кружляє почуття та цілком охоплює свідомість.

Така різна для кожного. Відображення її стрункого силуету видно в очах матері, що дивиться на дитину, маляти, яке грається з улюбленим песиком, татка, який спостерігає за першим кроком донечки, чоловіка, біля його жінки, дівчини, у обіймах коханого. А вона, ця загадкова красуня, завжди поруч. Приходить до людей з відкритими серцями і наповнює їх життя світлом, теплом, гармонією. Її ім'я – любов.

***

Це — незвичайна жінка. Таку як вона не зустрінеш посеред натовпу чи у черзі за дешевою косметикою. У її косах, сплетених матовою стрічкою, можна побачити ледь помітний натяк на сивину. Проте назвати її старою аж ніяк не хочеться. Вона швидше вишукана, довершена, зріла.

У її глибоких смарагдових очах читається мудрість, що приходить лише з часом. Мудрість та сила, а точніше – впевненість.

Її не треба просити заспокоїти чи втішити. Ця жінка відчуває потрібний момент, щоб наповнити собою твої почуття. Витіснити зі свідомості усі сумніви, натомість, наповнивши її впевненістю. Вона ніколи не покине тебе. Якщо вона вже поруч, то можеш покладатися на неї до останнього.

Вона може нічого не робити, та коли з тобою ця пані, відчуваєш дивовижний спокій. Усі почуття у гармонії, а на серці – затишок.

Без неї нічого не вдасться, а життя буде ланцюжком механічно відтворюваних дій. Ти кричатимеш у моменти відчаю, і ніхто, крім неї, не допоможе. Ця жінка має вплив, та використовує його лише розумно. Адже вона така мудра.

Радісно, сумно, тяжко чи легко – вона не зрадить. Коли здається, що ти помираєш, і ніхто не може зарадити, допомогти, поклич її. Вона одразу з'явиться. Одразу, не треба повторювати двічі. Просто прийде. Не нав'язуватиме якихось думок чи переконань, не вчитиме жити і не змушуватиме діяти. Просто сяде поруч, обійме, покладе голову на плече і ти впевнишся, що життя – це щастя, і воно має сенс.

Коли ти кликатимеш її, то з твоїх вуст лунатиме слово: "Віра". Вона буде з тобою завжди, надихатиме тебе. Йтиме пліч-о-пліч, тримаючи на руках маленьку донечку – Надію, разом із юною сестрою Любов'ю.

***

І так буде завжди, лише відкрий їм своє серце.