Неймовірна історія: як син емігранта з села Тернопільщини підкорив Голлівуд

14 квітня 2016
Редакція
Сином Івана Палагнюка із села Іване-Золоте теперішнього Заліщицького району та львів'янки Ганни Грам'як був голлівудський актор Джек Паланс. Його батько – емігрант-шахтар загинув у Пенсильванії від раку легень. Син також міг повторити цю долю, але вирвався у світ.

"Я – українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі звідси підемо", – ці слова промовив відомий голлівудський актор Джек Паланс під час "Російських ночей" у квітні 2004 року у Лос-Анджелесі, коли йому хотіли вручити звання "народний артист Росії".
 
Таким чином Джек Паланс виявив свій протест проти українофобського російського фільму "72 метри". Тоді багато людей у різних країнах із подивом дізналися, що Джек Паланс – це насправді Володимир Палагнюк – син українських емігрантів із Західної України.

Батько майбутнього актора Іван Палагнюк народився у селі Іване-Золоте на Тернопільщині, а мати – львів'янка і, за деякою інформацією, – полька. Утім, Річард Сіверо у некролозі для Тhe New York Times після смерті Паланса написав, що батька теж звали Володимиром і сина назвали на його честь повідомляє 20minut.

Шахта, бокс, футбол

Володимир Палагнюк прийшов у світ 18 лютого 1919 року у Латімер-Майнз, що у штаті Пенсильванія. Там осіли його батьки, тато працював шахтарем, через шкідливу роботу захворів на рак легень і передчасно помер.

У сім'ї виховували шестеро дітей. Володимир був третім. І він також міг повторити долю батька, адже юнаком пішов на роботу у вугільні копальні. Але не затримався там – зайнявся професійним боксом і навіть встановив рекорд: здобув 15 перемог поспіль, 12 з яких шляхом нокауту до завершення четвертого раунду. Виступав під псевдо Джек Браццо. Але тріумфальну серію українця зупинив боксер Джо Бексі. "Тоді я подумав, це ж треба бути горіхом, щоб дозволяти себе бити у голову за 200 доларів", – казав Володимир Палагнюк.
 
Згадкою на все життя про ті часи у героя залишився хрипкий голос – наслідок одного з ударів у горло під час бою.

Також чоловік був хорошим футбольним гравцем і в складі університетської команди виграв внутрішній університетський чемпіонат Північної Кароліни. Але й з футболу він пішов. Почалася Друга світова війна, і Палагнюк мобілізувався у ВПС США. Літав на важкому бомбардувальнику В-24 Liberator.
 
Під час одного з навчальних польотів над південною Арізоною літак загорівся, та пілот встиг катапультуватися. Частина обличчя обгоріла, довелося робити декілька пластичних операцій. Утім, як виявилося, саме хрипкий голос і обличчя у шрамах стали у нагоді майбутній акторській кар'єрі.

Розповідали, що його специфічно глибоко посаджені очі та виразні вилиці також були наслідком операцій. Але останні припущення спростовували слова самого актора. Мовляв, студійні працівники, які відповідали за зв'язки з пресою, багато вигадали, а журналісти повірили.

Довгий шлях у кіно

Після участі у боях і демобілізації у 1944-му Палагнюк, користуючись пільгами для колишніх вояків, вступив на факультет акторського мистецтва Стенфордського університету. Підробляв у ресторанах кухарем, офіціантом, продавцем содової, охоронцем, фотомоделлю.
 
Здобувши ступінь бакалавра, Володимир деякий час працював репортером The San Francisco Chronicle і на радіо. Одначе його долею стало акторство. Уперше чоловік зіграв у 1947-му у п'єсі "Трамвай "Бажання" на Бродвеї. Спершу Палагнюк виступав під псевдо Паланські, але зрештою змінив його на Паланс.

Дебютом Паланса у кіно стала стрічка "Паніка на вулицях" 1950 року. Далі були "Прикрі узгір'я" (Halls of Montezuma) і "Раптовий страх". За третю роль у кіно Паланса номінували на "Оскар". Він став одним із найвідоміших виконавців характерних ролей другого плану.
 
"Упродовж своєї кар'єри містер Паланс був добре упізнаваним завдяки суворому профілю, глибоким чорним очам і, коли того було треба – а це було часто – смаковито зловісному сміху. Це повторювалося знову і знову, як тільки він грав ролі шахраїв, убивць, маньяків, варварів на зразок гунна Атілли, неотесаних коханців...", – цитуємо знову Річарда Сівіро.

Однак Паланс критично ставився до цих ролей. "Макулатура", – відказував він, коли журналісти, бувало, запитували про його доробок.

Насправді Джек Паланс був дуже доброю, м'якою і чуйною людиною. Його мрією було зіграти роль Тараса Бульби, але пощастило Юлу Бріннеру.

Зрештою, Паланс став лауреатом премій "Золотий глобус" та "Еммі". А от "Оскар" до нього прийшов у 1992-му. Причому не за роль лиходія, а за комедійну роль Керлі Вошборна у стрічці "Міські піжони". Тут українець зіграв ковбоя.

Коли дійшло до вручення, 72-річний актор продемонстрував захопленому залу свою відмінну фізичну форму, зробивши віджимання від землі на одній руці. Після того Джек Паланс зіграв ще у 10 стрічках. Востаннє – у 2004-му. Помер актор 10 листопада 2006 року у своєму домі в Монтесіто у Каліфорнії.
 

Автор: Володимир МОРОЗ
Джерело: te.20minut.ua

 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
Хто вона: Найкрасивіша українка діаспори
Цього року участь в конкурсі краси Мiss Ukrainian Canada-2018 взяли понад 100 конкурсанток з усієї Канади. Уродженка з міста Дрогобич Львівської області, Юлія Щербан стала володаркою розкішної корони з тризубом.
Читати більше