НЕВИМОВНА ПРОПОЗИЦІЯ

“Чи хочеш ти стати моїм особистим психологом?” - у Залі Порозуміння ця пропозиція прозучала як найбільша честь та найбільше глузування водночас.

“Я боюсь, що не зможу прийняти таку пропозицію, хоча вона й є проявом твоєї найвищої довіри”.

“Чому?” - спитав замовник.

“Я не зможу бути об'єктивною саме в цьому випадку”.

Тепер йому точно ніхто не скаже, що він порушив права людини. Їй, натомість, не закидатимуть брехню. Жити в Україні та певною мірою слідувати міжнародним стандартам, мати загострене почуття справедливості, гарні навички писання, певну харизму, неабияке походження, нематеріальний капітал, досягнення і...Постійно хизуватися.

Це й була їхня хвороба.

Зберіть на даху двох святенників — і один з них точно впаде з цього даху в болото. Для всього іншого існують культурологія, соціологія та інші дисципліни гуманітарного циклу.

Економіка в нашій країні вже давно ввійшла в фазу саморуйнування, що й було темою для “перемовин”.

Але ж це не гра...

Це життя, і тепер доводиться вилізти з панських шат та знов поринути в провінційний (далекий, як казали римляни, від Бога) ритм.

Натомість, мов жало хижої комахи, в її свідомості залишилася ідея. Ідея законопроекту для складних випадків, коли щось, заборонене на офіційному рівні, стає невимовно привабливим на “чорному ринку”.

Діаманти? Мікросхеми? Китові вуса? Екстракт лілеї? Нафта? Сонячні батареї?

Не вгадали. Це почуття.

Працювати в Залі Порозуміння разом. Перекладати все, що рухається, за великі гроші. Знімати печатку потаємності зі старих манускриптів. Залегендувати сучасність для вельмишановних гостей. Хіба не так вони домовились ще...до народження?

Відповідно, поняття недоторканності перейде на новий рівень. Інші явища, можливо, також.

Очі, втомлені від споглядання вогню та води, поступово роблять свою справу. Дивляться в один бік так інтенсивно, що з горищ старих радянських будівель падає минуле.