НЕСТІНАРКА

У перші дні сонячного літа, на день Святих Костянтина та Єлени, у Фракії, на галявинах гір Странджу, після заходу сонця, у священній пітьмі відбувається цей дивний перформанс... Вогняні танці!... Гримають барабани, верещать, набираючи гін жваві сопілки волинок, та от, нарешті, виходять вони… У білому... Нестінари!... Щось  вигукують, закидаючи молитви до неба, та стрімко танцюють на тому палаючому коці.

Спробуй – так! Обпечешся!!!

НЕСТІНАРКА

Скаче… Плаче…

Нестінарка.

– Йєх!

   Собі – гукає!

Рятувальним колом боса

по траві гуляє.

А, як хрест собі наложить

на груди та плечі,

Бога молить – «Милий, Боже!...» –

ген біжить до печі.

По вугіллям розпеченим,

знай собі, танцює!

Забуває наречених,

пекла сі – не чує!

Отой дивний танок ніччю,

при усім народі

відбувається там вічно

в вільнім хороводі.

Стрімко скаче нестінарка.

– Йіх!

   В пітьму – гукає!

Не боїться йти – де жарко.

Бо таїну знає!

– Йой!

Коли ж з тобою, Друже!

Цей танок вгопцюєм…

Хай волинки грають дуже,

ми їх – не почуєм!

25 – 26 травня 2018

Михал Влад