Неповторність Святослава Гординського

30 грудня 1906 р. у Коломиї народився Святосла́в Яросла́вович Горди́нський — український художник, графік, мистецтвознавець, поет, перекладач (перекладав поезію з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов).
  Син відомого письменника, історика, знавця класичних мов, швагро філософа Миколи Шлемкевича.

Святослав Гординський мав від народження слабкий слух, але мав багатий запас слів, дуже любив навчання. Перші уроки були батькові, адже Ярослав Гординський – гімназійний учитель. Хлопчик любив слова, тішився кожним новим словом, але в 11 років майже остаточно втратив слух. І хоч як було складно, але навчання не припинив: відвідував академічну гімназію Львова, студії Олекси Новаківського. Славко учив слова, яких ніколи не чув, часто неправильно ставив наголоси. Згодом Гординський навчився досконало читати з вуст і часто спілкувався з людьми записочками.

Берлінська академія мистецтв, дослідження модерного мистецтва у Парижі. У столиці Франції він знайшов своє поетичне слово. Написав за життя 17 поетичних збірок. Недаремно, М. Бутович кепкував: "З поетів – це маляр найкращий, між малярами – ас-поет!"

Залюблений у рідну історію, пальму першості віддав Львову і "Слову о полку Ігоревім" (про яке створив 20 ґрунтовних праць). На основі аналогій із українським фольклором доводив українське походження "Слова о полку Ігоревім".

Опублікував монографії про багатьох українських художників.



У часи 2-ї світової війни згуртував близько 400 художників, видав каталог, який тривалий час був чи не єдиним енциклопедичним довідником про життя і творчість українських митців.

У 1944 емігрував на Захід. У Мюнхені заснував Спілку праці українських образотворчих митців. Згодом, переїхав до США, заснував Об’єднання Митців Українців в Америці (ОМУА), організував велетенську виставку українських митців-американців та опублікував її каталог — своєрідну енциклопедію українського малярства у Штатах.

Святосла́в Гординський – творець унікальної мозаїки понад 600 кв. м., якою викладено Собор Святої Софії у Римі.
   
Як тут не вигукнути: "Він народився глухим, але його картина "Гуцули" бринить звуками. Його мозаїки, вітражі у соборах Італії – промовляють українською!"​
 
Через свою ваду українцеві часто доводилося спілкуватися письмово. Але завдяки перекладам Гординського українською заговорили античні, англійські, німецькі, польські, французькі поети. Засяяла поезія найкращого друга – нащадка гетьмана Лободи, громадянина Іспанії, польського поета Юзефа Лободовського.

Богдан Рубчак зазначав: "Було б краще, якби така талановита людина мала досить величі духу, щоб пригорнути молоді таланти. Але Гординський, з якоюсь такою зазубленою пасією, пробував нищити все, створене молодими – чи то в поезії, чи в літературознавстві, чи в образотворчому мистецтві. Він володів авторитетом і на еміґрації справді шкодив молодим. Він викпив нашу антологію західної поезії "Координати", знущався над модерними малярами, вітав із кпинами кожну мою збірку поезій. Це йому тяжко простити".

На початку 1990-х років відвідав незалежну Україну. Читав у Львові лекції з історії, про "Слово". Свою колекцію мистецьких творів, особистий архів і бібліотеку Святослав Гординський заповів Національному музею у Львові. Наприкінці дев'яностих цю останню волю майстра виконали його доньки Лариса та Лада.

20 травня 1993, у м. Верона, Нью-Джерсі, США упокоївся 87-річний Святослав Гординський.