Неординарна особистість в українському театральному мистецтві

"За що ж боролись ми з ляхами? За що ми різались з ордами? За що скородили списами Московські ребра?" - писав Тарас Шевченко другу Михайлу Щепкіну.

23 серпня 1863 р. від застуди помер 75-літній актор Михайло Щепкін на руках у письменника (автора пісні "Повій, вітре, на Вкраїну!") та лікаря Степана Руданського; у Ялті на вул. Дражинського (біля порту).

Народився 6 (17) листопада 1788 у с. Красному Курської губернії у сім'ї українця селянина-кріпака, але поміщик-росіянин прізвища своїм селянам давав російські. Освіту здобув у повітовому училищі в Суджі та Курському губернському училищі. 16-річним кріпаком потрапив Михайло на сцену у трупі братів Барсових, пізніше, з 1816 р., поміщик дозволив йому працювати у Харківському вільному театрі Штейна та Калиновського. У трагедіях і драмах юному кріпаку діставалися ролі принців, графів. 1812 року директором Харківського театру став Григорій Квітка-Основ'яненко, який придивлявся до гри Михайла Семеновича і за лаштунками сказав слова, що вирішили долю майбутнього коміка:

- Гей, брате Щепкін! Грай у комедіях: із твоїх фіжм проглядають мольєрівські Жокриси!

У 1818-21 рр. Щепкін був актором Полтавського театру під керівництвом І. Котляревського. У 1819 тут були вперше поставлені "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" І. Котляревського. Саме для М. Щепкіна автор створив образи виборного Макогоненка та Михайла Чупруна. У Харкові на бенефісі Щепкіна було поставлено "Наталку Полтавку", яку до того мав право ставити тільки полтавський театр. 1821 року Григорій Квітка-Основ'яненко, Іван Котляревський зібрали кошти й викупили Михайла Семеновича з кріпацтва у графині Волькенштейн. З часом Щепкін очолив власну російсько-українську трупу й гастролював з нею по всій Україні. 

Від 1824 року Михайло Семенович працював у Малому театрі Москви. Працюючи в Росії, актор не поривав творчих зв'язків з Україною і українським театром. Твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка Щепкін увів до репертуару російського театру і не розлучався з ролями у них до кінця своєї творчості. 

Навесні 1843 року Щепкін із театром був у Києві, де познайомився та подружився із Тарасом Шевченком (хоч актор був на 26 років старшим за поета). Поезії – "Заворожи мені, волхве" і "Чигрине, Чигрине" присвятив другові Тарас Григорович.

Збереглося листування між двома друзями. Писав Тарас до старшого друга виключно українською мовою. У 1857 р. хворий 70-літній Михайло Семенович Щепкін спеціально приїздив до Нижнього Новгорода, щоб зустріти Т. Шевченка, який повертався з заслання. На прохання Шевченка, Михайло Щепкін разом із нижньогородською театральною трупою організував виставу "Москаля-чарівника", де сам Щепкін, грав Чупруна, а роль Тетяни дісталася 17-річній Катерині Піуновій, в яку закохався тоді Шевченко, і яку після цього спектаклю називав "моя люба Тетяся". На жаль, батьки Піунової були проти шлюбу доньки з колишнім засланцем, і відносини між нею і Тарасом перервалися. 

Т. Шевченко подарував йому свій автопортрет і присвятив поему "Неофіти". Згодом Тарас Григорович приїздив до Москви, жив у Щепкіна. Знаменитий актор показував Шевченкові місто російських царів. 1861 року дві велетні зустрічалися в Петербурзі.

Помер М. Щепкін 11 (23) серпня 1863 в Ялті. Тіло його було привезено до Москви і поховано на П'ятницькому цвинтарі. Волелюбна натура щирого українця передалася його нащадкам – так внука великого актора, Миколу Щепкіна, було розстріляно більшовиками 15 вересня 1919-го року в підвалах Луб’янки.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com