|
24 липня 2018
юрій кондратенко |
В чиїх очах тепер відблискують твої?
Любов’ю, вірою, життям наповнені сповна…
А може смуток, чи печаль про недосказані слова
Зависли у безодні, бо ще не досягнули дна.
Хоча, напевно, десь пливеш у морі почуттів
Літаєш мріями над горизонтом втіх.
Де кожен порух, потаємно, у душі
Співає райдугами й піснею без слів.
Заціпенілі всі слова в промовистім мовчанні
Лиш присмак губ і шал очей у миті поєднання.
Тепер це сон, фантом… Як в несподівану грозу
любові град, що розтрощив ті паростки кохання.
| 0 | 1811 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
