Не відчуваємо минулого й майбутнього.
Живемо лиш нікчемним сьогоденням.
Байдужі до убитого й відсутнього.
І не пишаємося пращурів найменням.
Сльоза з очей застигне у польоті.
Не втішимо пригноблених і вбогих.
Інтелігентно кажемо сволоті,
Щоб совість мала і боялась Бога.
А ті, хто нас зневажив, як останніх,
Від насолоди мліють і бажання.
Купують пестощі дівчаток ранніх,
Хоча й не знають, що таке кохання.
Анатолій ВЛАСЮК
13 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.