Не стій безчинно в присутності зла… Рецензія на фільм “Аліта. Бойовий ангел”

Світ у якому опинилася Аліта не найкраще місце. Усі тут живуть за трьома правилами… Правило перше – якщо ти слабкий, то помреш… Правило друге – хочеш жити, борись за своє життя. Правило третє – кожен б’ється сам за себе. На щастя, боротись Аліта може, і не дай Бог комусь перейти їй дорогу…

Голлівуд вже не вперше береться за екранізацію манги чи аніме. Як відомо, попередні спроби були не надто вдалими, а деякі взагалі жахливими. Звісно в адаптаціях немає нічого поганого, навіть навпаки, кожен фанат буде радий подивитись на стару історію, але подану по-іншому. Та здається, що режисери які беруться за виконання цього завдання, не зовсім розуміють чим насамперед «чіпляє» оригінал. Як результат ми отримуємо купу негативних рецензій чи коментарів та стереотип, що екранізувати щось японське можуть лише японці. Проект Джеймса Кемерона теж не оминула така доля, вже після першого трейлеру знайшлись розумники, які затято почали твердити, що все знову погано. Та все ж, масовому споживачеві, особливо у нас, оригінальна манга Кішіро Юкіти «Gunnm» не знайома, тому до Аліти було прикуто менше уваги ніж до її попередників «Привида у броні» та «Зошита смерті». А дарма…

Кіно одразу вражає своєю атмосферою. Багато сучасних фільмів про постапокаліпсис перенасичені пафосом та пригніченням. Герої таких картин часто забувають як це — радіти простим речам, а їхньому повсякденному життю приділяється мало уваги. Буває дивлячись таке кіно ти не зовсім розумієш, що буде коли герой переможе. Щасливе життя? Але чи можливе воно, якщо все так погано? Фільм Роберта Родріґеса чудово демонструє нам мирну буденність людей після війни, яка знищила майже всю планету. Попри брак грошей, погану екологію, злочинців які вільно гуляють містом, мисливців за головами, які нічим не кращі від тих на кого вони полюють — люди продовжують жити.

Сюжет картини концентрується на головній героїні й саме через її взаємодію з навколишнім середовищем ми пізнаємо світ. Вулиці переповнені людьми, повсюди чути сміх, навколо торговці продають смаколики, звідусіль долинають пісні вуличних музикантів, молодь грає у моторбол… У поєднанні з чудовою графікою все це створює приємну та лампову атмосферу футуристичного міста.

Але головне те, що «Бойовий ангел» це фільм з душею, душею ім’я якій Аліта. Алітою, яка пізнає усе навколо просто не можна не захоплюватись. Спостерігати як вона навчається, спілкується з людьми, куштує нову для себе їжу, грає в ігри – одне задоволення. Її наміри чисті та прозорі, як у дитини. Вона готова довіритись першій зустрічній людині, допомогти кожному хто цього потребує. У простому людському бажанні творити добро, вона знаходить себе. Аліта наділена чуйним серцем, тому коли виявляється що все мирне життя лише ілюзія, вона змінюється, ненависть до ворогів і прагнення зупинити їхні безчинства, такі ж сильні як і її любов до своїх близьких.

По суті, фільм це історія народження героя. Героя який один кидає виклик недосконалому світу, який стає єдиним проблиском надії. Нехай це старомодно, але саме це зачаровує.  Адже ми з вами любимо героїв, ми хочемо наслідувати їх, вони надихають нас. А хіба можна не симпатизувати тому хто «НЕ стоїть безчинно в присутності зла», цій добрій, по-дитячому наївній та щирій дівчині, котра готова віддати життя за тих кого любить. Характер, акторська гра Рози Салазар, дизайн – все це робить Аліту, дуже яскравим персонажем, який запам’ятовується і помітно відрізняється від інших кіногероїв.

Решта дійових осіб картини прописані доволі добре, у кожного з них своя мотивація і своє бачення реальності, а розкривають нам їх через взаємодію з головною героїнею. Доктор Ідо для дівчини наче люблячий батько, який прагне захистити її від небезпек, але разом з тим той хто готовий підтримати її рішучість. Романтична лінія Аліти та Х’юґо, чудово показує наївність дівчини, яка фактично закохується в першого зустрічного хлопця, а також те як почуття здатні вплинути на людину.

Кожна зустріч веде за собою зміни в середині головної героїні. Протистояння злочинцям спонукає Аліту згадати своє призначення. Розчарування у мисливцях за головами взяти все у свої руки. А зустріч із таємничим Новою, остаточно визначає її мету.

Графіка на найвищому рівні, достатньо лише поглянути на обличчя Аліти, щоб зрозуміти це. Також тішить око дизайн решти кіборгів, кожен з них виглядає по-різному і це безпосередньо впливає на їхні бойові можливості.

Чудово деталізовані бої, дають змогу насолодитись кожним моментом, а оскільки вогнепальна зброя на Землі заборонена, то майже весь фільм ми спостерігаємо за рукопашними поєдинками напівмашин і це виглядає справді круто. Рейтинг PG-13, а ні трохи не позбавив фільм видовищності. Ну і що з того що першоджерело  «18+» і там стабільно наявні кров та розчленування. Показати все це можна і у форматі сімейного кіно, «Бойовий ангел» яскравий цьому приклад. Кіборги не соромляться відривати одне одному руки, ноги та голови, тому кіно далеко не дитяча казочка. Особливо запам’єтовується місцева гра – моторбол, яка є сумішшю гладіаторських боїв, перегонів та баскетболу.

Видно, що творці мали чітке уявлення того яким має бути кінцевий продукт. Вони не побоялись додати свого та виправити недоліки які були в манзі. Змінам піддались характери деяких персонажів, відносини між ними, а також сам світ, який у картині виглядає набагато приємніше. Водночас збереглися посили оригіналу такі як: пошук себе, становлення героя, ціна мрії. Думаю що секрет вдалої адаптації простий: тільки справжній фанат, той хто щиро полюбив якусь певну історію здатен її вдало адаптувати. Камерон ще з початку двохтисячних говорив про своє бажання екранізувати Аліту, цей проект довгий час був його мрією, адже він є великим прихильником оригіналу. І хоча режисером став Родріґес, почерк Джеймса  помітний: такі надихаючі, добрі та візуально красиві фільми в його стилі.

Якщо врахувати все вище перераховане, можна сміливо сказати що це найкраща Голлівудська адаптація японської манги, адаптація яка взяла все хороше, що є в оригіналі та покращали його. Це світла та добра історія, яка залишає по собі лише приємні емоції, історія яка надихає. Після виходу з кінотеатру в голові лише одна думка: «Хочу ще!». У самому фільмі є явні натяки на сиквел, але все як завжди залежатиме від касових зборів. Професійні критики дуже прохолодно поставились до фільму, зате рейтинг глядачів доволі високий. Я сподіваюсь що справедливість переможе, бо дуже не хочеться щоб потенційно хороша франшиза завершилась на одному фільмі. Тому мерщій в кіно, якщо ви не черстві всередині, то не пошкодуєте.

Artezian MJ