не має дна, не має краю

Не має дна, не має краю,

Не має всесвіт висоти

Від пекла крок один до раю

Бо рай і пекло тільки ти.

Закриєш очі світ ілюзій

Твій подих миттю обмине

У безвість зникнуть його друзі –

І час і простір – де ви є?

Відкриєш очі – гра триває

Незрячим бути то біда

О як же нас одвічність знає

Й підступно кожного з’їда.

Туманом сну легені тішить

Дурненьку душу витяга,

А потім злякану залишить

Й тримай від долі батога.

А якщо правду знають очі

Хоч розтуляй, хоч затуляй

Не збрешуть їм ні дні , ні ночі

Хоч як брехнею не стріляй.