Не було б думок

Не було б думок - не було б і воєн, не було б відчуттів - не було б і думок. Без думок не було б Толкіна, не було б Шварцанегера - навіть людей не було б. А з думками поназивалися, понапридумували, одне одному щось довели і, головне, повірили. Так вийшло, що віра у брехню стала правдою, а рухи язика при зустрічі - нормою, пофасувалися по поличками, придумали те, що вже і так було, десь спіймали нову втіху і раділи. Вирішили наперед, що буде далі, і так само вирішили, що такого не буде, бо зрадили собі у поглядах, до котрих вела звивиста дорога роздумів та впливу відчуттів на подальші роздуми...., якщо перестати, то зрозумієш, що в час, коли ти не думав ні про що, зникло все