НАЙВАЖЛИВІШЕ ЗАВЖДИ ЗАПИСАНЕ НА МАРГІНЕСАХ

Доброго здоров’я, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю.

Слова, що в заголовку, належать одній із моїх викладачок – Дядищевій-Росовецькій Юлії Борисівні. Вона любила подекуди на парах наголошувати, що одне слово, яке не припадає під правила системи, може насправді змінити всю систему. А ще часто казала, що найцікавішим у будь-якій праці є те, що записане скраю, ззаду, де-небудь на виселках, у нотатках. У тих задвірках зазвичай зафіксовано блискучі ідеї, які виникли під час опрацювання. 

Тож зараз пропоную вам якраз те найцінніше, що я зібрала за шість років протирання штанів 

Єдина хороша звичка, яку я набула за 8 років філологічної освіти, та й завдяки якій мій блог узагалі існує – це фіксувати всі незвичні слова й вислови, які я десь почую чи побачу. Щиро раджу й вам її виробити, адже ніколи не знаєш, де на тебе чатує новий лінгвістичний матеріал – це по-перше, і де він потім стане у пригоді – по-друге. 

Перш за все хочу ознайомити вас із прекрасним висловом, якого мене навчила моя талановита подруга-поетеса Олена Пелешенко, а вона, як-то кажуть могилянці, лосось мудрості 
 

Рубати лебедя – вдаватися до квапливих та необдуманих рішень . 

 
 

Тепер пропоную унікальний пак слів, які починаються на літеру «и». Їх обмаль, однак вони існують. А розповіла про них наша викладачка фонетики й фонології Оксана Бас-Кононенко. Своєю чергою, Оксану Василівну цих слів навчила її бабуся. 

      

Траплявся в мене випадок, коли Оксана Василівна на парі спитала, чи знає хтось, що таке "тік"? І я тоді невдало пожартувала, що це «Традиція і культура» (той гурт, який про співає «Вчителька, мікрорайону нашого жителька» ). 
Однак то вже телескопічна абревіатура, а насправді тік – це місце виокремлення зерна від снопа. 

Ну й ще Оксана Василівна пояснила, що пароніми – то подекуди й синоніми, адже комунікативний фокус – це те саме, що й комунікативний локус, тобто певна сфера комунікації (чи комунікативна сфера, тут прийменниково-іменникове та іменниково-іменникове словосполучення абсолютно збігаються за значенням, а які вислови не можна довільно перефразовувати – дивіться в «Анкеті філолога». 

 

Одним із найкорисніших предметів у моїй шаразі був «Теорія мовної свідомості та мовної особистості», який викладала моя наукова керівниця Лідія Павлівна Гнатюк. 

Що то за звір такий – мовна свідомість – і з чим його їсти, можна докладніше ознайомитися у статті «Чому мова в глибокій рецесії?»

І ще кілька філологічних принципів - у моїй статті "Принципи філолога".

Ну а поки кілька речей, яких нас навчила Лідія Павлівна, і які є нашими знаками української етнокультури. Більшість із них прийшли до нас за часів християнізації, тож так чи інак будуть із нею пов’язані. Наприклад, цка – то дошка, на якій пишуть ікони. А мінея – то церковна книга для читання щонеділі. Дієслово «розстригтися» означає «припинити церковну діяльність. Ну, а вислів «прописати іжицю» означає дію, яка в цивілізованому світі має зникнути назавжди – «бити різками» (якщо вірити словнику Бусла, то іжиця - назва останньої літери церковнослов'янської й старої російської абетки, що позначала звук [і]). Ще Лідія Павлівна пояснила, що вислів «З Богом, Парасю» синонімічний до «полотном дорога», а ливанський кедр – то біблійний вислів на опис міцної чи стрункої на вигляд людини. 

      

Однак деякі ознаки українського культурного ландшафту збереглися ще з язичницької доби. Зазвичай це слова на позначення флори й фауни:

- оболонь – заливні луки;

- морва – шовковиця; 

- шарга – давня назва капусти; 

- ходити в барвінок – ходити на побачення;

- крин сельний – польова лілія.

Окрім лексичного рівня, як ви вже знаєте зі статті «Чому мова в глибокій рецесії», культурний ландшафт кожної мови може виявлятися й іншим способом. Так, наприклад, однією з особливостей української мови є існування слова в двох, а подекуди і трьох родах – чоловічому, жіночому й середньому. 

 

Ну, і що таке украй та чому він жодним боком до нашого етноніму не причетний, Лідія Павлівна теж пояснила: то частина землі, заселена автохтонним народом.

А тепер цікаві слова від нашого блискучого літератора Юрія Івановича Коваліва. До речі, це він жартує, що герменевтика – то наука, яка нікому не потрібна. 

  
 

А тепер увага – вкрай важлива інформація з культури мовлення (та й із базової етики, мабуть, теж). Ви ж усі знаєте, що ідіот – то вже давно застарілий медичний термін на позначення якогось ментального розладу, яким не варто оперувати в наш час, аби лише образити людину? Отож. А хочете знати про найперше значення цього слова? Моя викладачка античної літератури Ганна Олександрівна Канова зараз вас просвітить: 

  

Кількох нових слів мене навіть навчила викладачка політології Інна Анатоліївна Тукаленко:

Та оскільки я все ж мовниця, а не політологиня чи літераторка, повернемося до лінгвістики. І "на коня" я лишила перли, яких нас навчила Оксана Іванівна Ніка, викладачка історії української літературної мови та ще якоїсь дисципліни з магістерки, назви якої хоч убийте не згадаю.

 

Ось і добірці кінець, а хто дочитали – той, чи та, чи ті – молодець!!! 

Джерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%88%D0%B5-%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B6%D0%B4%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B5-%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%85.html